Глибокі і близькі стосунки — це основа снування, вважав отець Кшиштоф Гживоч, священник і психотерапевт. Я бачу в цьому таку думку: завдяки стосункам ми відкриваємо власну безумовну цінність і водночас почуваємося цінними — стаємо здатними бути у близьких стосунках.
У тому, що о. Гживоч казав про почуття власної гідності, — глибина психологічної правди. Священник і терапевт розповідає про нього, виходячи з припущення, що йдеться не про те, щоб жити у власній голові й нею, відділеною від тіл решти, дивитися на світ. Він вибирає життя, близьке до землі, бо як сам пише, саме цим є humilitas (смирення; латинське слово має корінь humus — земля). Він називав турботу про почуття власної гідності першорядною справою. І залишив багато цінних порад, як це можна робити.
Повага до процесу
Насамперед, пам’ятайте, що це тривалий процес, і всупереч тому, що кажуть провидці «методів швидких змін» (наприклад, НЛП), скоро вибудувати в собі почуття власної гідності не вдасться. А точніше — відбудувати, бо воно формується в нас від початку нашого існування через реакцію на нас наших близьких: які радіють нашому народженню або не хочуть нас бачити на світі; обдаровують увагою або не помічають; залишають нам, малим дітям, простір для вибору та власних ідей або діють за принципом «діти і риби голосу не мають».
Подбайте про власні ритуали
Вони допомагають переживати своє існування як важливе, гарне і близьке нам. Це, наприклад, святкування свого дня народження чи іменин. Воно може нас відкривати на прийняття подарунків, виразів симпатії та прийняття. Я переконана: що менше почуття власної гідності, то більше здається, що інші забули, проігнорували, не зателефонували, не написали, не святкували з нами наші важливі життєві моменти. Натомість чудовою є думка, що перша людина, яка може відзначати моє свято, — це я. І запрошувати близьких, щоб поділитися цією радістю.
Приймайте компліменти
Важливо відкритися на прийняття. Ця сфера життя дуже занедбана в багатьох викривленнях духовності, де з нас намагаються зробити надлюдей і «титанів праці», які «тільки дають» і навіть кращі від Бога, який у Пресвятій Трійці також тільки постійно щось від нас приймає. На мою думку, вміння приймати — це дозволяти, щоб подарунки оточення потрапляли мені до серця, а не відскакували від невидимої стіни з написом «це не мені» або «це не для мене». Ми можемо приймати не лише визнання і вдячність, а також співчуття, увагу або чиюсь мовчазну присутність.
Прислухайтеся до своїх почуттів і потреб
«Якщо я цінний, то слухаю себе, дуже уважно слухаю свою пісню», — написав о.Кшиштоф Гживоч. Скільки в цьому сміливості бути по стороні самого себе! Він говорить дуже сильно «проти течії» безлічі помилкових суджень на кшталт «зосередження на собі — це егоїзм». Психотерапевт запевняє, що без цього неможливо бути особистістю і створювати стосунки. Без того, щоб відкривати власні бажання, почуття і потреби; надавати їм вагу, розуміти їх, бути з ними.
Переживання злості й захист своїх меж
Саме злість дає нам силу сказати «ні». Саме вона дозволяє протистояти критиці й не відносити її до себе. Вона дозволяє думати: «Це не моє, це його помилкова думка, його поганий настрій, це не я». Злість захищає наші кордони, кажучи «стоп», коли хтось намагається їх порушити і перетнути.
Прийняття своєї полярності
Полюси — це протилежні частини нас самих. Ми справді буваємо сильними і слабкими, добрими і злими. Тільки прийняття дозволяє вислухати ці частинки і вести з ними діалог. І лише в такому глибокому діалозі власної душі ми можемо ставати все більш зціленими, в безпеці, в розвитку.
Почуття гумору
Це здатність жартувати над собою і над тим, що нам не вдається. Я переконана, що тут ідеться не про сарказм, а про теплий, гумористичний погляд на ці аспекти нашого життя.
Почуття власної гідності неможливе без стосунків, які нас стимулюють і підтримують. Для о.Гживоча глибокі й близькі стосунки були суттю існування. Я бачу в цьому таку думку: завдяки стосункам ми відкриваємо власну безумовну цінність і водночас почуваємося цінними — стаємо здатними бути в близьких стосунках.