Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 1 серпня
Нерозкаяність серця суперечить цьому безкорисливому дару, цій милості Божій. Таким чином, сама ця нерозкаяність є хулою на Духа, яка не проститься ні в цьому світі, ні на тому. Адже така людина мовить дуже погане й нечестиве слово або подумки, чи навіть вголос, проти Духа Святого, яким вона хреститься, яким відпускаються всі її гріхи і якого отримала Церква. Отож, кому вона відпустила гріхи, тому вони відпустяться. А Боже милосердя веде людину до покаяння, але ти жорстокістю твоєю і нерозкаяністю серця збираєш гнів на себе в день гніву, коли об’явиться правдивий суд Бога, що віддасть кожному за його вчинками (Рим 2, 5-6).
Отже, це нерозкаяність. Якимось одним ім’ям ми можемо, так чи інакше, хулити чи сказати слово проти Духа Святого, і за це довіку немає прощення. Кажу я, що це нерозкаяність, проти якої виступав і Предтеча, і Суддя, закликаючи: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне (пор. Мт 3,2; 4,17). Господь засуджував хулу в євангельських проповідях і проти неї проповідував, що саме Євангеліє має проголошуватися в усьому світі. І після воскресіння з мертвих Він сказав учням: Треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, і щоб у Його Ім’я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму (Лк 24,46-47). І тільки нерозкаяність не має ніякого прощення ні в цьому віці, ані в майбутньому, тому що каяття прощається в цьому житті, і це прощення зберігається на вічне життя.
св. Августин
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
