Звісно, основ духовного життя віруючих загалом навчає Святе Письмо. Але є такі особливі моменти у житті Церкви, коли хтось зі святих точно і влучно формулює підставу для подальшого вчення і життя ним.
У цьому разі ми говоримо про покровителя цього дня — святого Петра Хризолога, «золотомовного» єпископа V століття нашої християнської історії.
Піст виблагає те, про що просить молитва, а милосердя це отримає
(Проповідь 43)
Є три речі, браття, на яких стоїть віра, спирається побожність і триває чеснота. Це молитва, піст і вчинки милосердя. Те, про що до брам стукає молитва, — піст випрошує, а милосердя осягає. Молитва, вчинки милосердя й піст — ці три становлять одне і дають одне одному життя навзаєм.
Тому що душа молитви — це піст, а життя посту — це милосердя. Нехай їх ніхто не розлучає, бо ж вони не знають розділення. Якщо хтось має тільки одне з них або не має всіх трьох разом, — нічого не має. Отож хто молиться — нехай постує, а хто постує — нехай виконує справи милосердя, нехай вислухає прохача, який хоче бути почутим. Так бо він відкриває до себе вуха Бога, яке ніколи не закривається від голосу того, хто благає.
Нехай розуміє піст той, хто постує. Нехай помітить голодного той, хто прагне, щоб Бог знав, що й він теж потребує. Милосердя виказує той, хто сам сподівається на милосердя. Хто шукає доброзичливості — нехай сам її практикує. Кожний, хто хоче отримати, нехай сам дає. Безсоромним негідником є той, хто іншим відмовляє в тому, про що сам для себе просить.
Людино, нехай же милосердя буде твоєю природою! Тоді й ти отримаєш милосердя так, як того прагнеш, стільки, скільки прагнеш, і так швидко, як того прагнеш. Будь же сам так само милосердний до інших.
А отже, молитва, вчинки милосердя й піст нехай будуть нашим єдиним захистом у Бога, єдиним заступництвом, єдиною триіпостасною молитвою.
Те, що ми втратимо через переступи, стараймося віднайти постом, у якому складаймо в офіру наші душі, оскільки нічого більш гідного ми Богу пожертвувати не можемо, як це підтверджує пророк, коли каже: «Жертва Богові — дух сокрушений, серцем смиренним і сокрушеним Бог не погордує».
Людино, склади Богові у жертву свою душу і офіруй дар посту, щоб ти був чистою жертвою і живою офірою, яка і тобі залишається, й Богу віддана. Якби хтось відмовив Господу в цьому дарі — не буде виправданий, оскільки ніхто не може не мати себе самого як дару для жертвування.
Щоби, однак, молитва й піст були прийняті, мусять до них долучитися вчинки милосердя. Піст не принесе плодів, якщо не буде здобрений милосердям. Посуха милосердя викликає висихання посту. Чим для землі є дощ, тим милосердя — для посту. Бо хоч піст і формує серце, очищує тіло, викорінює гріхи, засіває чесноти, то, однак, якщо забракне животворних вод милосердя — посник не збере жодних плодів.
Ти, хто постуєш, пам’ятай, що коли постує милосердя — постує і твоя рілля; натомість якщо ти щедрий в учинках милосердя, то засіки твої будуть повні. А тому, чоловіче, вважай, щоб ти не втрачав, заощаджуючи, але збирай роздаючи. Давши убогому, даєш самому собі, оскільки чого не залишиш іншому, того й сам не матимеш.
Молитва
Боже, Ти вчинив святого Петра Хризолога видатним проповідником Втіленого Слова; вчини за його заступництвом, щоб ми у серці роздумували над таємниці спасіння і свідчили про них цілим життям. Через Христа, Господа нашого, Сина Твого, який з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог на віки вічні. Амінь.
фінансово.
Щиро дякуємо!
