Моліться повсюди. Навіть тоді, коли часу обмаль. Це просто. Вистачить простого поруху серця до Бога.
Різні молитовні ситуації можуть провадити нас до внутрішнього миру і допомогти нам з’єднати свій подих із повівом Духа Святого. Молитва проявляє те, що приховане, і дозволяє увійти в єдність із Богом, що присутній в нас, в інших людях і в усьому створінні.
Бог створив нас своїм повним любові поглядом і запрошує нас розпізнавати Його сліди в нашій історії та в Його ділі. Коли ми молимося, то піддаємося цьому творчому погляду. Можемо молитися в якому завгодно місці й навіть тоді, коли «нема часу». Достатньо буде звичайного поруху серця, скерованого до Бога. А це — всього кілька секунд, перемінених у молитву.
Це простий, але прекрасний рух, що не вимагає від нас багато часу, а ще ми можемо його виконувати будь-якої миті. Ісус саме так молився: невпинно і в кожному намірі, коли мандрував і коли відпочивав.
Наша історія вписана в наше тіло, як ноти в партитуру. Бог хоче написати симфонію, ставлячи нас, чоловіків і жінок, на чолі свого творіння, щоб оберігати плід своєї любові.
В енцикліці, що присвячена екології, Папа Франциск красномовно пише: «Весь матеріальний Всесвіт — це мова любові Бога, Його безмежної любові до нас. Земля, вода, гори, все є вираженням ніжності Бога» (Laudato si’, 84). У цій же енцикліці Папа цитує св. Йоана від Хреста:
«Святий Йоан від Хреста навчав, що все, що добре в речах і досвіді світу, “в Бозі є нескінченно досконале, а радше, аби чіткіше висловитися, кожна з цих величностей є Бог і всі разом вони є Бог”. Це не тому, що обмежені речі світу насправді божественні, але оскільки містик пізнає внутрішній зв’язок, що існує поміж Богом та всім буттям, він таким чином “відчуває, що Бог для нього є всім”. Якщо він захоплюється красою гір, то не може відділити цю красу від Бога і бачить, що захват, який він переживає, має бути віднесений до Бога» (Laudato si’, 234).
Створіння у своїх діяннях різноманітним чином посилається на образ свого Творця, хоча саме є тільки блідим відбитком Його краси. Ми чуємо Його голос у співі птахів, у подуві вітру, в шумі дерев, у шепотінні вод.
Заспів святого Франциска, знаний ще як Гімн сонцю, це прекрасна відповідь на цю присутність Господа у красі створіння:
«Будь прославлений Господи, з усіма Твоїми творіннями,
особливо з братом Сонцем, через яке Ти даєш нам день і нас осяюєш,
і воно прекрасне, і розпромінене великим сяйвом для Тебе, Всевишній,
і воно — Твоє відображення».
фінансово.
Щиро дякуємо!
