Що може бути важчим за сходження на круту вершину? Важче — робити це без дороговказів… Бо коли знаєш маршрут, легше розподілити сили під час стрімкого сходження і запланувати відпочинок.
Жалоба, хвороба чи втрата роботи — важкі ситуації мають схожу схему. Не знати її — це як не мати в горах карти.
П’ять етапів
Елізабет Кюблер-Росс (1926-2004) — американська лікарка швейцарського походження. Багато років вона працювала з невиліковно хворими людьми, які дізнавалися про свою близьку смерть. На підставі своїх спостережень лікарка описала п’ять етапів (і показала їх на кривій зміни енергії людини в часі), які проходили пацієнти в пограничній ситуації та їхні родичі.
Висновки Кюблер-Росс із часом стали відправною точкою для розуміння інших важких ситуацій, пов’язаних із серйозною життєвою втратою. Жалоба, хвороба, втрата роботи, розставання, провалений іспит, професійна невдача… Знаючи п’ять етапів, легше пережити болісні події, через які ми проходимо (не всі й не завжди, — але багато хто і переважно).
1.Заперечення
Захист виникає відразу після «вибуху бомби». Інформація до такої міри негативна, що її неможливо прийняти. «Це не може бути правдою. Мабуть, хтось помилився. Мене це не стосується. Перевіримо ще раз.» Із часом заперечення може перетворитися на применшення проблеми: нема чого драматизувати, бо не може бути так погано.
Коли ви супроводжуєте людину у важкій ситуації, не варто підтримувати це заперечення. Бо входження у фазу заперечення — це як спуск у темряву. Від цього моменту спостерігається значне зниження енергії пацієнтів. Визнання справжності важких речей провадить ще далі вниз. Але це єдиний шлях, щоб урешті розвернутися у бік світла.
2.Гнів
«Це несправедливо! Чому це сталося зі мною? Це вони винні. Який я був дурний!» Злість на себе, інших або на події — це квінтесенція другого етапу. Фрустрація та колупання в можливій причині того, що сталося. Гнів може стати імпульсом для того, щоб узяти справу в свої руки. Тому шлях веде від гніву до переговорів.
3.Переговори (торг)
Торг — це часто спроба «розвернути річку палицею»: зміна лікаря, звернення до незалежного спеціаліста або до суду. Звісно, це може принести позитивні результати, і саме на це розраховують постраждалі. Але так буває не завжди.
Спроба відкласти вирок, зменшити його наслідки, повернути втрачену людину, застосування нетрадиційних методів лікування, торг (часто магічний) із лікарями та Богом: я зроблю щось, а взамін нехай буде як раніше. Але в багатьох ситуаціях (особливо пограничних) торгуватися вже запізно. Усвідомлення цього веде до четвертого етапу — депресії.
4.Депресія
На етапі депресії відбувається конфронтація. Я усвідомлюю, що сталося, і знаю, що з цим нічого не зробиш. На цьому етапі типово: відрізати себе від інших, замкнутися в собі, зануритись у смуток, безнадію та почуття провини. На цьому етапі потрібно не втішати, а дати змогу висловити свій жаль. Прийняти те, що сталося, як факт, який неможливо змінити, — це шлях до останнього етапу.
5.Прийняття
Перейти від фази депресії до фази прийняття нелегко. Але тільки розуміння, прийняття і погодження з утратою на інтелектуальному та емоційному рівні приносить душевний спокій. Прийняття — це закриття важкої ситуації (вихід з емоційної ями) і відкриття на щось нове. Бо попереду завжди є щось нове. Хоча не завжди легко це прийняти і на це чекати.
Мапа
Перехід через гори і через труднощі сам по собі досить виснажливий, тому невиправданим буде робити це без мапи. Знання фаз і кривої проходження важкої ситуації — це і є мапа.
Завдяки їй ми знаємо, коли й чому може бути важче, а коли шукати підтримки в інших. І ще одне: мапу складно аналізувати, коли висиш над прірвою, тому краще знати фази проходження втрати наперед, а не в середині її переживання.
фінансово.
Щиро дякуємо!
