Темі віри та солідарності була присвячена перша після спалаху пандемії загальна аудієнція, що відбулася за участю вірних.
У світлі читання про зішестя Святого Духа Папа вказав на те, що справжня солідарність виходить за межі простих жестів великодушності, повідомляє Vatican News.
«Пандемія унаочнила нашу взаємозалежність: усі ми пов’язані одні з одними, як у злому, так і в доброму. Тому, щоб вийти кращими з цієї кризи, ми повинні зробити це разом, не поодинці, бо це неможливо, але всі разом у солідарності», — сказав Франциск, розпочинаючи катехизу в середу, 2 вересня 2020 року. Ця аудієнція була присвячена темі «Солідарність і чеснота віри».
Вперше після піврічної перерви, пов’язаної з карантинними заходами (від 26 лютого), в щосередовій зустрічі з Папою змогли взяти участь вірні. Тому вона проводилася в незвичному місці — на внутрішньому подвір’ї Апостольського палацу. Святіший Отець вітався з паломниками з дотриманням соціальної дистанції. Підійшовши до ліванських паломників, він віддав шану постраждалим від вибухів у Бейруті, поцілувавши прапор.
Пошана до облич і до землі
Покликаючись на Апостольське напоумлення «Evangelii gaudium», Папа зазначив, що слово «солідарність» сьогодні трохи «зношене» й іноді неправильно інтерпретується, бо воно насправді означає «набагато більше від якогось спорадичного акту великодушності». Воно вимагає «нової ментальності», що мислить категоріями спільноти й першості життя всіх перед привласненням благ деякими. Йдеться не лише про те, щоб допомагати іншим, але «про справедливість». «Взаємозалежність, щоб бути солідарною та принести плоди, потребує сильного вкорінення в гуманності та в природі, створеній Богом, потребує пошани до облич і до землі», — наголосив він.
Вавилонська вежа і П’ятдесятниця
Біблія від самого початку перестерігає нас: розповідь про Вавилонську вежу показує, що стається, коли ми намагаємося досягнути неба, яке є нашою метою, «ігноруючи зв’язок із людським, зі створінням і з Творцем».
«Ми будуємо вежі та хмарочоси, але нищимо спільноту. Уніфікуємо споруди й мови, але умертвляємо культурне багатство. Хочемо бути панами Землі, але нищимо біорозмаїття та екологічну рівновагу», — сказав Папа. Він навів середньовічну розповідь: коли під час спорудження вежі падала й гинула людина, то на це не зважали; але коли падала цеглина, то здіймався лемент.
«Цеглина вартувала більше від людського життя. Кожен нехай подумає про те, що діється сьогодні. На жаль, також і сьогодні може статися щось схоже. Падає якийсь індекс на фінансових ринках, ми бачили це в газетах останніми днями, — і новина з’являється в усіх агентствах. Падають тисячі людей через голод, злидні — й ніхто про це не говорить».
Цілком протилежною до Вавилону є П’ятдесятниця. Святий Дух, зійшовши згори немов вітер і вогонь, наділяє спільноту силою, вливає в неї Божу силу, спонукає її вийти назовні та звіщати всім Господа Ісуса. Він творить єдність у розмаїтті, гармонію, в якій інша особа «це не звичайний засіб, суто робоча сила», але всіма своїми силами «бере участь у будуванні спільноти».
Спільне походження та спільна доля
Як людський рід, ми маємо «спільне походження в Бозі» та мешкаємо у спільному домі — «планеті-саду, в якому Бог нас помістив», а в Христі маємо «спільне призначення». Але коли ми забуваємо про це, «наша взаємозалежність перетворюється у залежність одних від інших», помножуючи нерівність і марґіналізацію, наслідком чого стає послаблення суспільних зв’язків та нищення довкілля.
А тому сьогодні принцип солідарності «необхідний більше, ніж будь-коли раніше», як навчав св.Йоан Павло ІІ в енцикліці «Sollicitudo rei socialis». У взаємопов’язаному світі ми відчуваємо, що означає жити в «глобальному селі», але «не завжди перетворюємо цю взаємозалежність у солідарність»; натомість індивідуальний, національний чи груповий егоїзм посилює «структури гріха».
«Через П’ятдесятницю Бог стає присутнім та надихає віру спільноти, поєднаної у відмінностях і в солідарності. Різноманітність і солідарність, поєднані в гармонії, — це наш шлях. Солідарне розмаїття має “антитіла” для того, щоб окремішність кожного, унікальний і неповторний дар, не захворіла на індивідуалізм, егоїзм. Солідарна різноманітність має також антитіла для того, щоби оздоровити соціальні структури та процеси, викривлені системами несправедливості й утиску. Отож, солідарність сьогодні є дорогою, якою треба прямувати до постпандемічного світу, до вилікування наших міжособових і соціальних недуг», — сказав Святіший Отець.
Солідарність, керована вірою
Підсумовуючи, Папа підкреслив, що «солідарність, керована вірою, дає нам змогу перекладати Божу любов у нашу глобалізовану культуру» не через спорудження веж і стін, які розділяють і падають, але творячи спільноту й підтримуючи «процеси справді людського і стійкого зростання». «Серед кризи та бур, — сказав він, — Господь ставить перед нами виклик і посилає пробуджувати й оживляти ту солідарність, яка спроможна давати стійкість, підтримку та сенс в цей час, коли все, здається, потопає. Нехай же креативність Святого Духа заохотить нас творити нові форми родинної гостинності, плідного братерства й універсальної солідарності».
Господь знає про потреби, які носимо в своєму серці
Вітаючись з прочанами, що зібралися на загальну аудієнцію, Папа окремо звернувся до молоді, яка цими тижнями розпочинає навчання.
«Я дуже радий, що тепер знову стала можливою особиста зустріч віч-на-віч під час загальних аудієнцій. Як соціальні істоти, ми потребуємо такої безпосередності, що є корисною для душі», — сказав Франциск, вітаючи німецькомовних прочан наприкінці загальної аудієнції. «Просімо Господа, щоб криза для всього людства стала мотивом не поділів, а єдності й солідарності», — побажав він.
А промовляючи до англомовних учасників зустрічі, Папа привітав похилих віком, молодь, хворих і молодят. «Господь краще від нас знає про очікування та потреби, які носимо в своєму серці», — сказав Папа й закликав: «Уповаймо на Його Провидіння з повною довірою, завжди шукаючи добро, навіть якщо це має свою ціну».
День молитви й посту в намірі Лівану
Наприкінці загальної аудієнції, що відбулася через чотири тижні після трагічних вибухів у Лівані, Папа звернувся зі словами солідарності до ліванців. Він оголосив про день молитви, з нагоди якого до Лівану вирушає його спеціальний посланець.
«Через місяць після трагедії, що уразила місто Бейрут, моя думка знову лине до дорогого Лівану та його населення, що переживає важкі випробування», — сказав Папа. Перед цим він покликав до себе священика з Лівану, який брав участь у цій аудієнції, тримаючи в руках національний прапор. Франциск його угледів і підкликав. Тож, тримаючи ліванський прапор, Глава Церкви мовив:
«Як святий Йоан Павло ІІ сказав тридцять років тому в поворотний момент історії країни, так і я сьогодні повторюю: перед лицем численних трагедій, яких зазнає кожен із мешканців цієї землі, ми усвідомлюємо серйозну небезпеку, що загрожує самому існуванню країни. Ліван не може бути покинутий у своїй самотності. Понад сто років Ліван був країною надії; також і в найтемніші періоди своєї історії ліванці зберігали віру в Бога й показали здатність зробити свою землю місцем толерантності, пошани співіснування, унікальним у регіоні». «Глибоко правдивим» є ствердження про те, що Ліван є чимсь більшим, ніж країна, що він — послання надії, приклад плюралізму, й ми «не можемо дозволити, щоб ця спадщина загубилася».
«Заохочую всіх ліванців не переставати надіятися та віднаходити сили й енергію, необхідні для того, щоб розпочати все наново. Прошу політиків, релігійних лідерів, щиро й прозоро діяти на користь відбудови, поступившись частковими інтересами, скеровуючи погляд на спільне благо та майбутнє країни», — сказав Папа. Також він звернувся з закликом до міжнародної спільноти, щоб допомогла цій країни вийти з глибокої кризи. Слова підтримки він скерував до мешканців Бейрута, побажавши, щоб віра та молитва були їхньою силою, і заохотивши не покидати свій край, аби не змарнувалася «мрія тих, які повірили у майбуття прекрасної та процвітаючої країни».
Звертаючись до єпископів, священників, богопосвячених і мирян, Глава Церкви заохотив їх і надалі вірно супроводити Божий люд, закликавши душпастирів до апостольської ревності й духа убозтва, разом із народом, який страждає. «Допомагайте вашим вірним та вашому народові підвестися й бути головними дійовими особами нового відродження», — закликав Франциск, особливо наголошуючи на культурі зустрічі, згоді та братерства.
«На цій основі стане можливим гарантувати безперервність християнської присутності та ваш неоціненний внесок у життя країни, в арабський світ та весь регіон, у дусі братерства між усіма релігійними традиціями, присутніми в Лівані. І з цієї причини хочу запросити всіх пережити вселенський день молитви й посту за Ліван наступної п’ятниці, 4 вересня. З цієї нагоди Державний секретар, кардинал П’єтро Паролін, від імені Папи Франциска здійснить візит до Лівану.
«Пожертвуймо нашу молитву за весь Ліван і за Бейрут. Виявімо близькість також і через конкретні жести милосердної любові, як і в інших схожих ситуаціях», — закликав Святіший Отець, запросивши представників інших конфесій і релігій долучитися до цієї ініціативи.
фінансово.
Щиро дякуємо!
