Свято Воздвиження Всечесного Хреста, яке відзначаємо сьогодні в Церкві, встановлене на згадку про той день, коли св.Єлена знайшла реліквію — Святий Хрест. Це була також перша в історії адорація знаку нашого спасіння.
У цій історії більше невідомого, ніж точно відомого, а легенди переплітаються з фактами.
Історія знайдення реліквії Святого Хреста безумовно пов’язана з матір’ю імператора Константина Великого, яку звали Флавія Юлія Єлена Августа, українізоване ім’я — Олена. За деякими легендами, їй наснився сон, в якому їй принесли Хрест Ісуса. Докладно не відомо, чи саме це стало головною причиною; але імператриця точно мала велике бажання не тільки піти в паломництво до Святої Землі, а й знайти і належно вшанувати матеріальні пам’ятки, пов’язані з Ісусовим ділом спасіння.
Коли св.Єлена вперше прибула до Єрусалима — по найсвятіших для християн місцях стояли поганські храми, що їх римські імператори побудували після завоювання та знищення Святого міста. Ці храми, як говорилося, були поставлені саме в тих місцях, де раніше збиралися християни, згадуючи Господні Страсті й Воскресіння. Парадоксально, але цим імператори посприяли св.Єлені точно визначити потрібні місця. У Святій Землі вона знайшла зокрема армійську цистерну, де зберігалися використовувані раніше знаряддя для страти засуджених. (Зазначмо, що слово «цистерна» походить від латинського ciste – «коробка»; це були ями в землі, де зберігали не тільки воду, але й сипкі продукти, а також різний реманент.) Саме в Єрусалимі мати імператора Константина Великого і почала шукати реліквії Хреста.
«Я на троні, а Хрест у пилюці?»
Її пошуки описує св. Авмросій, який дуже шанував імператрицю. За його описами, вона ходила серед залишків римських храмів і казала: «Ось місце битви, а де переможний трофей? Я на троні, а Хрест Господа похований у пилюці? Я оточена золотом, а тріумф Христа посеред руїн? Я бачу, сатано, що ти зробив усе можливе, щоб поховати меч, який тебе знищив».
За деякими джерелами, першу балку Хреста було легко впізнати, оскільки на ній зберігся так званий titulus crucis (назва провини), тобто табличка з написом: «Ісус Назарянин Цар Юдейський». Знайти другу балку було не так просто, і тут — за переданням — скористалися свого роду експериментом. Усі знайдені балки, які могли бути частиною Хреста Ісуса, знесли до хворої жінки й прикладали їх до її тіла, просячи про зцілення. Коли до нещасної піднесли третій хрест, вона одужала. Саме цей фрагмент визнали другою частиною Господнього Хреста.
Перша адорація
Точно не відомо, який то був рік — 320, 326 чи 330. Натомість усі джерела чітко вказують дні, в які відбувалися події, пов’язані зі знайденням Хреста: 13 і 14 вересня. Ці дати спочатку вшановували як дні виявлення Хрестових реліквій, оскільки саме в ці дні було освячено перші базиліки на місці Розп’яття і Воскресіння. Днем, який назвали Воздвиженням Всечесного Хреста, Церква обрала 14 вересня, бо цього дня вперше святу реліквію Хреста було виставлено для публічного поклоніння.
Докладний опис подій тих днів ми маємо завдяки Егерії (Етерії), яка тоді перебувала в Святій Землі, а її записи копіювалися століттями і дійшли до наших днів у так званому Codex Aretinus (рукопис, укладений бенедиктинцями абатства Монте Кассіно в ХІ столітті).
Егерія описує урочистості Великого Тижня, які відбувалися відразу після знайдення реліквії Хреста. За її словами, саме тоді народився звичай адорації Хреста, який триває до сьогодні, як знаку Господніх страждань.
Хрест частинами
Дуже швидко знайдену реліквію Святого Хреста стали ділити на фрагменти, щоб різні спільноти і храми могли її вшановувати. Частина Хреста залишилася в Єрусалимі в присвяченій Святому Хресту базиліці; частину св.Єлена забрала до Рима; частину розділили на дрібні часточки, щоб наділити ними якнайбільшу кількість вірних. Спершу навіть свято Воздвиження Хреста відзначали тільки в тих місцях, де перебувала часточка Хреста.
Згідно з переданням, Єлена забрала з собою до Рима Titulus Crucis, тобто табличку «Ісус Назарянин Цар Юдейський», один цвях та кілька тернових шипів із вінця Ісуса. Також імператриця наказала привезти до столиці сходи палацу намісника, який на той час іще зберігся, і якими — як встановила Олена — Ісус ішов на зустріч із Понтієм Пілатом. Усі реліквії вона розмістила в своєму римському палаці, відомому як Сессорій. Sessorium був імператорською резиденцією в III-IV століттях і розташовувався тоді на південно-східній околиці Рима. Після смерті своєї матері Константин Великий наказав збудувати там базиліку і в ній зберігати реліквії Святого Хреста. Сьогодні на місці давньої базиліки стоїть її барокова наступниця, яка називається Папським санктуарієм Святих Сходів (Santa Scala).
Переклад CREDO за матеріалами Stacja7
фінансово.
Щиро дякуємо!
