Ми часто сповідаємося з того, що не є гріхом.
Дізнайтеся, про що не варто говорити в конфесіоналі.
Деякі запитують нас, священників, з чого сповідатися, про що говорити в конфесіоналі, а про що — ні. Домовимося так: кожен добре знає, з чого сповідатися, натомість, є такі речі, з яких ніколи не можна сповідатися. Ніколи.
Такі речі — це мої емоції й почуття. З цього ніколи не потрібно сповідатися. Бо емоції та почуття — це якісь автомати в мені, які з’являються самі. Ні емоції, ні почуття ніколи не підлягають моральній оцінці.
Немає чогось такого, як добрі почуття і погані почуття. І ці добрі — прекрасні: я відчуваю любов, дружбу, шляхетність до інших. А агресії, злості, ворожості я повинен позбутися і з цього посповідатися. Не можна з того сповідатися. Бо це передбачає, що ці, другі — погані, і я мушу їх позбутися.
Немає поганих і хороших почуттів. Є тільки ті, які важко переживати, і такі, які переживати приємно. Емоції в мені — це щось, що з’являється само, автоматично. Якби я мав сповідатися з чогось, що виникає автоматично, то повинен був би сповідатися з того, що у мене бурчить в животі, чи моргає моє око.. Мої емоції приходять самі, я їх не контролюю Те, з чого я можу сповідатися, це — чи я піду за тими емоціями, чи ні. Натомість, із самих емоцій — не треба.