Чому сповідь батька є благословенням для його дітей?

Батько, який смиренно покутує за гріхи й показує свою потребу в милосерді, вчить своїх дітей чогось дуже важливого про Бога.

Дуже добре, коли батько сповідається. Навіть священники ходять до сповіді. Коли дорослі стають на коліна й визнають свої гріхи, відкриваються справжні їхні обличчя. У цей момент ми показуємо своїм дітям, що зростати й дозрівати, удосконалюватись і будувати своє життя – не значить ставати бездоганним та безгрішним, а означає зростати в смиренні.

Ми не можемо обманювати своїх дітей. Ми не робимо їх більш вразливими, показуючи, що потребуємо Божого милосердя. Ісус є Спасителем кожного з нас! Перед тим, як увійти до конфесіоналу і сповідати, Папа Франциск сам іде до сповіді під прискіпливим поглядом вірних,  стаючи для них прикладом. Від цього його авторитет аж ніяк не стає меншим.

Я знаю дітей, що моляться, аби їхні батьки пішли до сповіді. Вони відчувають, що ті, які були для них прикладом для наслідування стосунків у сім’ї, ті, на кого зростаючи, вони могли покластися, – вже не зможуть бути таким прикладом, якщо не постануть у смиренні та правді.

Звісно, наша постава  й надалі є авторитетною для наших дітей, але вона вже перестає бути мирською, набутою, фальшивою — вона базується на факті, що ми — батьки, батьки з Божого благословення. Не якась сила, якою ми володіємо завдяки нашим заслугам, робить нас татами або виконавцями цієї ролі; це місія, яку незважаючи на наші слабкості, ми отримали від Бога. Немає необхідності вдавати батьків; ми повинні бути батьками завдяки справжності, яку отримали від Бога.

Коли тато йде до сповіді, я, його син, бачу, що його влада походить не звідси. І якщо я бачу, що Господь величніший від моїх батьків, я не буду пов’язувати їхні помилки з Богом. Їхні кривдні вчинки не зроблять Господа несправедливим Богом. Становлення у виховній та сімейній ролі залежить від стосунків з Господом – дивитись очима віри, бачити суть цієї ролі, яка, власне, і є місією.

Переклад CREDO за Вінсент де Мело, Aleteia