У неділю, 18 жовтня, у вінницькому храмі Святого Духа відбулась урочиста Меса, під час якої єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович рукоположив у пресвітери диякона Бартоша Якуба Стасяка, котрий був рукоположений у диякони минулого року. На цій же Службі Божій дияконські рукоположення прийняли троє семінаристів міжнародної місійної семінарії «Redemptoris Mater» у Вінниці: Уго Еусебіо Гонсалес Медіна (Парагвай), Фредерік Якуб Гарліцкі (Польща) і Хобсон Андре Гавіоллі де Маттос (Бразилія).
Для кожної семінарії дияконські, тим більше — пресвітерські свячення, це подія. Для семінарії у Вінниці рукоположення Бартоша Стасяка набуває ще більшого значення, оскільки він — перший її випускник, чиє приготування до священницького служіння від самого початку проходило в її стінах. Адже перші двоє її випускників розпочинали готуватися до священства в інших семінаріях: о. Олександр Кушта (брав участь у св. Месі — Прим. ред.) в Пулі (Хорватія) і о. Павел Круль в Мачераті (Італія).
Разом з Його Преосвященством урочисту Службу Божу співслужили ректор семінарії о. Мирослав Цибульський, віцеректор о. Віталій Кащук, настоятель парафії Святого Духа о. Сергій Тоберт та численна група інших священників, більшість з котрих — випускники місійних семінарій «Redemptoris Mater» в Києві і в Варшаві. В урочистості взяла участь екіпа катехістів-ітінерантів, відповідальних за Неокатехуменальну Дорогу в Україні: священник Римської дієцезії о. Раймунд Пупковскі, пані Марія Еухенія Кастільо та семінаристи Міхал Садовнік і Станіслав Киджік.
Як минулого року на дияконські свячення Бартоша Стасяка, так і тепер на його пресвітерське рукоположення, приїхали його мати пані Ева, брат-близнюк о.Мачей, священник однієї з парафій польської столиці, сестра Катажина з чоловіком Гжегожем і дітьми. Як і минулоріч о. Мачей вдягнув на свого брати дияконські шати, так і тепер, по завершенні обряду рукоположення, він вдягнув на брата шати священницькі. Серед учасників урочистості були і батьки Хобсона Гавіоллі де Маттоса п. Остір і п. Креуза, а також батьки Фредерика Гарліцкого п. Роман і п. Естера.
«Сьогодні ми переживаємо велику радість, — сказав о. Раймунд Пупковскі, вітаючи зібраних на урочистості. — І це радість не тільки наша особиста, не тільки Кам’янець-Подільської дієцезії, а усієї Вселенської Церкви. Адже сьогоднішня подія показує нам, що життя в Церкві не стоїть на місці, що Церква постійно оновлюється. І саме Вселенська Церква, для якої немає українця, поляка чи італійця, чи будь-кого іншого, для якої усі є новим створінням у Христі, показує сьогодні всьому світі, що можна жити в братерській любові, без війн і ненависті. Сьогодні ми почуємо прекрасне слово з Євангелії, де Ісус говорить віддати кесареві кесареве, а Богу — Боже. Що для нас означає віддати Богові Боже? Виконати ту місію, яку Господь призначив кожному з нас. Тому увійдемо в це святкування з великою вдячністю, щоб ми змогли перейти від смутку наших гріхів до радості Христового Воскресіння».
«Сьогоднішнє Слово, — сказав, проголошуючи проповідь владика Радослав, — відкриває очі на нашу дійсність. Перше читання говорить про помазання перського царя Кира — великого вождя, могутнього володаря, котрому Бог дарував владу і могутність заради «хробачка, неборака Якова», тобто — Ізраїлю: народу, який мав в собі завдаток спасіння, мав досвід контакту з Богом. Такий був задум Бога — Бог вибрав старця Авраама, від котрого і походить цей народ. Це слово — світло для кожного з нас, воно говорить, що найважливіша історія — це історія нашого спасіння, і вона важливіша, ніж результати президентських виборів в Америці чи в будь-якій іншій країні. Найважливіше — це зустріч з Христом, адже без цього будь-яка культура, будь-яка цивілізація стає руїною».
«Світ потребує зустрічі з Христом, і ви вибрані для того, щоб вести людей до цієї зустрічі, — продовжив Його Преосвященство, звертаючись до кандидатів на рукоположення. — В слові Євангелія ми бачимо Господа — Месію, Спасителя. Ви входите в особливе ототожнення Господа з вами. Бартош досвідчить це в повній мірі, коли відправлятиме Євхаристію або від імені Христа відпускатиме гріхи в таїнстві Покаяння і Примирення. І цього не можна випрацювати самому — це дар, який дається в Таїнстві Священства. На шляху вашого служіння можливі пастки: «компліменти», на кшталт тих, з якими звертались до Ісуса учні фарисеїв в сьогоднішньому уривку з Євангелія і які одвічний ворог використовує, щоб будувати нашу гординю, щоб ми забули, що все, що ми отримали — отримали даром від Бога, отримали для служіння. Саме тому ми потребуємо постійної підтримки Святого Духа».
Вже після звершення обряду рукоположення Його Преосвященство передав присутнім привітання від ординарія Кам’янець-Подільської дієцезії єпископа Леона Дубравського та єпископа-помічника Яна Нємца, котрі через хворобу не змогли прибути до Вінниці.
«Я вдячний усім, хто взяв участь у сьогоднішній урочистості, і усім, хто не будучи присутній фізично, єднався з нами в молитві, — сказав ректор семінарії «Redemptoris Mater» у Вінниці о. Мирослав Цибульський. — Всі роки існування семінарії ми досвідчуємо від вас багато добра, любові, молитовної підтримки»
«Сьогодні я по-особливому відчуваю, що ми є однією великою Церквою», — сказав о. Бартош Стасяк. Нововисвячений пресвітер подякував єпископу, ректору семінарії й екіпі катехістів за підтримку, попросив про молитву і пообіцяв молитися за них. Від імені новорукоположених дияконів слова вдячності промовив Фредерік Гарліцкі: «Подяка передусім Богу за всію історію нашого життя, подяка отцю-єпископу за його служіння, катехістам, ректорові о. Мирославу, котрий був найближче до нас і брав на себе наші гріхи, усім священникам, котрі долучились до нашого навчання».
«Для нас велика радість, — сказав для CREDO владика Радослав по закінченні Меси, — що наша дієцезія має одного нового пресвітера і трьох дияконів. Це тим більше радісно у теперішній час, коли покликань до священства — і не будемо заплющувати на це очі — стає менше. Адже все таки є ті, які хочуть присвятити своє життя служінню Богу і Церкві. Новий пресвітер і нові диякони походять з трьох різних країн. І це підкреслюю як єдність Церкви, яка можлива тільки тоді, коли опорою є Ісус Христос, так і її місійний вимір. Адже і вони, і ті хто готуються до священства у дієцезіальній місійній семінарії «Redemptoris Mater» готові проголошувати Добру Новину всюди, куди б їх не послала Церква. Наша дієцезія даватиме Церкві саме таких пресвітерів, готових виконувати свою місію в будь-яких куточках світу. І це не може не викликати радість».
Своє радістю поділився і нововисвячений диякон Уго Гонсалес: «Дякую Всемогутньому Господу за отриману благодать, за те, що обрав мене для цього служіння, дякую за дар Неокатехуменальної дороги, за мою спільноту — і в Парагваї, і тут, у Вінниці. Знаю, що все що зробив Бог в моєму житті — зробив для мого добра, для добра Церкви, для спасіння багатьох душ».
фінансово.
Щиро дякуємо!
