Папа: голос із висоти — це «пробоїна в небі»

Просити, щоб Господній досвід молитви став нашим досвідом, заохотив вірних Святіший Отець під час останньої в жовтні загальної аудієнції.

Подія хрещення Ісуса в Йордані стала черговою зупинкою Папи Франциска у роздумах про молитву, якими він ділиться під час загальних аудієнцій. Завершивши попереднього разу розглядом псалмів приклади молитви в Старому Завіті, 28 жовтня 2020 року він перейшов до постаті Ісуса, пише Vatican News.

У молитві з народом

Отож, початок прилюдної місії Христа відбувся на Йордані. Всі євангелісти, як зазначив Святіший Отець, надають великої ваги цій події. Вони розповідають, що народ був зібраний на молитві, яка мала покаянний характер. І першою прилюдною чинністю Ісуса є «участь у спільній молитві народу, в молитві покаянній, у якій всі визнають себе грішниками». Саме це останнє стало причиною спротиву Предтечі; але Ісус наполягає, кажучи, що цей вчинок є слухняністю волі Отця, актом «солідарності з нашим людським станом».

«Він молиться разом із грішниками Божого люду. Затямимо це добре: Ісус не є грішником, але Він захотів зійти аж до нас, грішників, молитися з нами. І коли ми молимося, Він молиться з нами. Він із нами, бо в Небі молився за нас. Ісус завжди молиться зі своїм людом, завжди молиться з нами. Завжди: ми ніколи не молимося самі, але завжди з Ісусом. Він не залишається на протилежному березі ріки (мовляв, Я — праведний, а ви — грішні), щоби підкреслити свою відмінність і віддаленість від неслухняного люду, але занурює свої ноги в ту саму воду очищення», — сказав Папа, підкресливши:

«Ісус не є далеким Богом і не може таким бути. Втілення об’явило Його у сповнений і по-людськи немислимий спосіб. Таким чином, розпочинаючи свою місію, Ісус стає на чолі народу каяників, немовби беручи на себе завдання зробити пробоїну, крізь яку всі ми, після Нього, повинні наважитися пройти».

Наважитися молитися

Того дня на Йордані, як це сформулював Папа, присутнє все людство зі своїми прагненнями молитви. Там перебуває «народ грішників», які вважають, що «Бог не може їх любити», тих, які «не наважуються переступити через поріг храму, не моляться, бо не почуваються гідними».

«Ісус прийшов до всіх, також і до них, і починає діяльність, поєднавшись саме з ними», — зазначив Наступник св.Петра. Цю атмосферу молитви, яка панувала під час Хрещення на Йордані, висвітлює євангеліст Лука: «Коли ввесь народ хрестився, і коли Ісус, охрестившись, молився, відкрилось небо».

Пробоїна в небі

Ісус, молячись, «відчиняє небесні двері», і з цієї «пробоїни» сходить Святий Дух, а голос згори звіщає «чудесну істину»: «Ти — Син Мій любий, у Тобі Моє уподобання». «Ця проста фраза містить безмежний скарб: вона дозволяє нам дещо здогадатися із таїнства Ісуса та Його серця, постійного зверненого до Отця. Серед виру життя та світу, що засудить Його, також і серед найважчого та сумного досвіду, що Він його муситиме знести, також і тоді, коли не мав де голову прихилити, також і тоді, коли навколо Нього вибухають ненависть і переслідування, — Ісус ніколи не позбавлений притулку: Він відвічно перебуває в Отцеві», — мовив Святіший Отець, додавши:

«Ось у чому унікальна велич молитви Ісуса: Святий Дух опановує Його Особу, а голос Отця підтверджує, що Він є улюбленим, є Сином, у якому Отець повністю відображується».

Цей голос також і для нас

Підсумовуючи, Папа звернув увагу на те, що ця молитва Ісуса на березі Йордану є «повністю особистою», але в П’ятдесятниці вона стане «молитвою всіх охрещених у Христа». Він сам здобув цей дар для нас і заохочує нас молитися так, як Він молився. Тож коли, наприклад, під час вечірньої молитви ми почуваємося «виснаженими та порожніми», коли здається, що життя є даремним, просімо тоді благодаті, щоб «Ісусова молитва ставала також і нашою молитвою». І тоді почуємо голос із неба, «сильніший від того, що підноситься із дна нас самих», який «шепоче слова ніжності»: «Ти — Божий улюбленець, дитина і радість Небесного Отця».

«Саме для нас, для кожного з нас відлунює слово Отця: навіть якщо будемо відкинуті всіма, якщо будемо найгіршими грішниками. Ісус зійшов у води Йордану не задля себе, а задля нас усіх», — сказав Святіший Отець, вказуючи, що Господь Ісус подарував нам свою молитву, та заохочуючи прийняти цей дар.