Погляд

На перехресті мрій святої Терези від Ісуса та святого Йоана від Хреста

28 Листопада 2020, 14:23 914 о. Рафал Мишковський OCD

Дуруело – 28 листопада 1568.

Щороку, 28 листопада, Босі кармеліти згадують початок існування відновленого святою Терезою та святим Йоаном від Хреста Ордену. Ось декілька фактів щодо цей події.

У 1562 році, будучи кармелітською монахинею, Тереза разом з невеликою групкою інших монахинь дала початок новій спільноті. На відміну від численної спільноти монастиря, у якому вона прожила 27 років, ця невелика групка за головну свою мету ставила піклування про молитовне контеплятивне перебування у присутності Господа. Цьому мала сприяти вбогість, простота спілкування, затвор. Згодом, у 1568 році в Терези з’явилася мрія про спільноту монахів – чоловіків, які поділяли б цю саму харизму, яку вона отримала у своєму незвичному спілкуванні з Ісусом. Коли отримала дозвіл церковних авторитетів для здійснення свого наміру знайшла для нього двох кандидатів: отця Антоньо де Ередія та брата Йоана від святого Матея, який пізніше прийняв ім’я Йоана від Хреста. Оскільки  другий з них наполягав,  щоб Тереза якнайшвидше знайшла відповіде місце, а якщо ні, то він має намір перейти до картузів, Тереза погодилася заснувати перший монастир босих кармелітів у вбогій хатинці в Дуруело – через брак іншої можливості.

 

 

Не можна відчути справжньої атмосфери Дуруело, не знаючи художнього опису, який завдячуємо святій Терезі від Ісуса. Тереза прибуває до Дуруело в червні 1568 року, тому що прагне подивитись на дім, який запропонував добродій — дон Рафаель. Він переконує Терезу, що прямуючи з Медіна дель Кампо до Валлядолід, легко можна потрапити в цю місцевість. Опис пошуку загубленого поміж пагорбами Кастилії села сповнений гумору, а одночасно і драматургії. Для Терези, яка записує свої думки через багато років, спогади живі й дорогі. Вона добре пам’ятає виснажливу подорож, а також, хотілося б сказати, «оспівує» покірну епопею про витоки, з яких «Господь великі речі вивів так, як тільки всемогутня Його сила могла здійснити» (Книга Фундації 13,7).

Тереза з притаманним їй характером та гумором, дає можливість читачеві одночасно усміхнутися і глибоко задуматися. Однак навіть на мить не має наміру дати причину для глузування. Згадує, як сама зі сміхом запитувала отця Антонія: яка потреба аж у 5 часомірах (клепсидрах) тоді, коли бракує набагато більше потрібніших предметів. Відразу, однак, веде читача до глибокої постанови, яку підтримує цей такий виразний приклад вбогості: «Тож завжди маймо перед очима приклад наших правдивих засновників, тих святих отців, нащадками яких ми є. Адже ми знаємо, що лише дорогою вбогості і покори вони дійшли до того щастя, у якому втішаються посіданням Бога. Маймо святу зухвалість. Вирішуймо і пробуймо, з Божою ласкою, стати святими, як вони». (Книга Фундації 14, 4).

 

 

Умови для заснування нового згромадження, 28 листопада 1568 року, дуже скромні, однак так викликають асоціацію з Євангелієм. Схожість на вифлеємську стайню, контекст хронологічний, яким є початок Адвенту, з огляду відстані часу сходяться в одне ціле, одягнене в надію, що це солідна основа для справи, яка має реалізуватися через наслідування вбогого Христа.

Тереза радіє, що до життя цієї спільноти додаються два прояви однієї харизми: споглядання, базоване у вбогості, та апостольська ревність, виражена в євангелізації довколишніх мешканців.

Дуруело, незважаючи на свою тимчасовість (за декілька місяців спільнота перейшла до дому, який знаходився в сусідньому селі) залишається для босих кармелітів колискою харизми.

 

 

Сьогодні Босі Кармеліти переживають своє життя для Господа в чернечої родині, монастирі якої  розповсюджені по цілому світі. Разом із духовними дочками святої Терези (босими кармелітками) творять спільноту молитви в намірах світу, який захоплений швидкістю та кольорами сучасності, забуває про тиху присутність Господа в серці людини. До монахинь та монахів терезіянського Кармелю приєднуються люди, захоплені цією харизмою (Світський Кармель), а також вірні (Братство святого скапуларію), які через знак скапулярію переступають перший поріг до дверей кармелітської духовності, яка в Пресвятій Діві Марії має свій взірець та опікунку.

 

 

 

Jeśli się wspinać, to tylko boso,
Po stromych zboczach Karmelu.
W świetle miłości, w ciemności wiary,
Wytrwale kroczyć do celu.

 

Якщо підійматися вгору, то тільки босоніж,
По стрімких схилах Кармелю.
У світлі любові, у темряві віри,
Невтомно прямувати до мети.

 

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

кармеліти

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: