У мене двоє дівчаток, і вони різні, як сонце і місяць.
Під час першої вагітності я дуже мріяла про хлопчика (тоді як чоловік бачив себе батьком дівчинки), і старша донька дала мені привід жартувати з цього приводу: мовляв, Бог зглянувся наді мною хоча б частково, пославши ТАКУ дівчинку. Вона почала лазити по меблях ще перш ніж навчилася ходити і виконувала на дитячому майданчику такі акробатичні трюки, на які не наважувалися помітно старші від неї діти. Вона змалку любить машини, і на свій останній день народження попросила поліцейську машинку з пультом радіокерування. Вона мріє бути поліцейською, коли виросте, а також займається капоейрою — це доволі «чоловічий» спорт, хоча жінок, також і тренерок, там теж не бракує.
Молодша ж донька — це дитина, про яку говорять «дівчинка-дівчинка». Ніжна, немов принцеса на горошині, вона здатна розплакатися, просто почувши ліричну мелодію чи згадавши якусь сумну подію. Вона може годинами тихо гратися ляльками на самоті або малювати, постійно наспівуючи якісь мелодії. Вона не проявляє інтересу до активних фізичних навантажень: тоді як її сестру неможливо зупинити або спіймати, вона проситься на плечі до тата, пройшовши кількадесят метрів.
А ще обидві мої доньки люблять рожевий колір, блискітки, фей, принцес і єдинорогів — при тому, що я терпіти не могла такі речі ні в дитинстві, ні в більш дорослому віці. Отже, я ніяк не могла їм цього «нав’язати», як про це зараз нерідко можна почути в ліберальних колах, що хибно зводять увесь розвиток дитини до соціального конструкту, нібито нав’язаного середовищем ззовні (звісно, прагнучи забронювати за собою виняткове право прищеплювати єдино «правильні» цінності).
Як же відділити пшеницю від куколю, виховуючи дівчаток у наші непрості часи?
Інтимне — не означає погане
Потрібно привчити дівчинку до того, що є певні частини тіла, яких ми не показуємо стороннім і не дозволяємо їх торкатися чужим, і речі, про які не говоримо на людях. Але в жодному разі не тому, що це щось сороміцьке, огидне, а саме тому що це — особисте, природне, дане Богом, і тому — цінне. Зараз, у світі де стрімко знищується будь-яке поняття інтимності, часто можна почути думку: мовляв, виховуючи дівчат у такому ключі, ми тим самим перетворюємо їх на потенційних жертв насильства. Але насправді це — маніпуляція. Дівчинка, вихована у здоровому ставленні до власного тіла та привчена цінувати інтимний простір (як власний, так і чужий), не буде сприймати втручання в нього як щось нормальне. Чи мовчатиме вона про це — питання комплексної довіри до батьків, формування якої потребує серйозних зусиль. Говорячи про інтимне, треба зберігати спокійний та невимушений тон — адже діти чудово «зчитують» наше ставлення до речей і перебирають його собі.
Не забороняйте прояву емоцій на підставі статі
«Хлопчики не плачуть», «дівчатка не лаються»… Напевно, кожному з нас доводилося не раз таке чути — а може, навіть і казати? Насправді ж як хлопчикам, так і дівчаткам не можна забороняти проявляти певні емоції на підставі самої лише їхньої статі, тому що кожна особа однаково відчуває злість, сум, роздратування, біль — і має потребу на них реагувати відповідним чином. Ви ніколи не бачили двометрових дядьків, які плачуть у театрі чи кіно? Запевняю: такі існують, і з їхньою мужністю все цілком гаразд. Тому оцінювати емоційні прояви доньки і навчати її доброї поведінки варто не з позицій її статі, а з позицій об’єктивної моралі: наприклад, битися або грубіянити негарно не тому, що ти дівчинка, а просто тому, що це — негарно.
Дозвольте доньці почуватися комфортно
Платтячка, бантики, кіски… Очікуючи на появу доньки, матері часто мріють про те, як одягатимуть її в гарненькі сукенки і робитимуть зачіски; але реальність може серйозно розійтися з очікуваннями. «Шило в одному місці» — це особливість, пов’язана не зі статтю дитини, а з особливостями її розвитку відповідно до віку та фізіологічних особливостей. Дівчатка не менше за хлопців можуть потребувати активного руху та ігор. Одна річ, якщо у вас росте маленька принцеса, яка любить носити платтячка, гуляти за ручку і споглядати пташок. Але якщо ваша донька любить ганяти м’яча, стрибати по калюжах і лазити по турніках — не забороняйте їй це робити, і подбайте про те, щоб її одяг був для цього комфортний (а вам було потім менше мороки з його пранням). Вишукану сукенку краще приберегти для того, щоб піти у ній на недільну Месу: це не лише дасть дівчинці змогу почуватися красивою, а й змалку привчить її до того, що богослужіння — особлива, святкова подія.
Спрямовуйте енергію доньки у відповідне русло
Не треба віддавати на бальні танці дівчинку, яка цікавиться баскетболом, просто тому, що це красиво і жіночно, — так само, як не варто віддавати на бойові мистецтва дівчинку, яка обожнює малювати чи годинами може виплітати щось із бісеру. Покладайтеся не тільки на те, що буде гарно чи корисно згідно з вашими уявленнями, а на те, до чого дитина справді має хист. Помітити це часто можна вже у ранньому віці: одна дитина, ще не зіп’явшись як слід на ноги, починає виконувати гімнастичні вправи, а інша — обмальовувати все навколо химерними картинами. Завдання батьків — розпізнати таланти доньки і дати їм змогу розвиватися так, щоб це було цікаво їй самій.
«Не жіноча» професія? Чому б і ні!
Питання вибору професії годиться розглядати окремо від закладених Богом відмінностей між чоловіками та жінками та їхніх покликань. Так, народжувати дітей можуть лише жінки, а бути священниками — лише чоловіки (бо це дещо більше, ніж професія). Але якщо ваша дівчинка хоче стати пожежницею чи автослюсарем, то не треба рубати під корінь її мрію, кажучи, що це «не жіноча професія». По-перше, вона ще безліч разів може змінити свою думку (наприклад, я колись всерйоз збиралася стати Президентом). По-друге, якщо вона виявить у собі відповідний хист — немає жодних об’єктивних причин цьому перешкоджати. Так, справді, є професії, в яких значно більше чоловіків. Це відбувається не тому, що хтось гірший, а через те, що чоловіки та жінки біологічно і психологічно відрізняються одне від одного (хай би хто як намагався це заперечити), а тому зазвичай проявляють себе краще у певних царинах, — що не означає, ніби з цього правила не може бути винятків. Можливо, таким винятком стане саме ваша донька, якщо підтримати її вибір.
Будьте уважні до інформаційного поля
Не треба радикально заганяти доньку в інформаційне гетто, що складається лише з відображення добрих, ідеально правильних цінностей. Так чи інакше, їй доведеться зіткнутися з реальністю, і ця невідповідність може стати для неї досить болючою. Але варто пам’ятати: що молодші діти, то менше в них розвинене критичне мислення — адже в них ще відсутній власний досвід і уявлення про добро та зло, на які вони могли би спиратися. Відповідно, інформація, яку вони отримують, особливо викладена у привабливій, яскравій зовнішній «обгортці», впливає на їхнє подальше сприйняття речей. Тому варто по змозі слідкувати за тим, які меседжі закладено в мультфільмах, що їх дивиться донька, і в казках, що ми їй читаємо; у якому ключі там подаються події та явища, наявні в реальному житті, і чи не міститься там того, що входило б у протиріччя з християнським світоглядом, який ми хочемо прищепити дитині, — ставленням до протилежної статі, до сім’ї, до релігії тощо; а неочікувано зустрівшись із чимось сумнівним — не панічно вимикати комп’ютер, роблячи вигляд, ніби нічого не було, а бути готовим до пояснень.
фінансово.
Щиро дякуємо!
