Як роздумувати над Божим словом? Отець Петро Вардава OFMCap пропонує метод медитації з урахуванням відчуттів тіла.
Першими словами, якими Бог звернувся до людей після первородного гріха було запитання: «Де ти?» Людина заховалася. Загубилася в собі, в стосунках, у житті й у взаєминах із Богом. Тому Господь дав їй Слово — запитання, яке може допомогти знайтися. Коли ми приймаємо його, воно зворушує нас. Коли дозволяємо перебувати в нас — оживляє.
Бог дає нам себе у Слові, щоб поставити запитанням: «Де ти?» Це означає: «Як ти це відчуваєш? Що в тобі відбувається? Як би ти це висловив? Як це стосується твого життя? Що би ти хотів сказати Богу?»
Зверніть увагу на себе
Почніть із себе. Дозвольте собі бути в центрі. Не егоцентрично, що закриває на стосунки, а відкрито — що запрошує до стосунків. Зосередьтеся повністю на собі — розумом, емоціями й тілом, — щоб бути цілковито присутнім на зустрічі з Богом.
Бог хоче зустрітися з вами в вас. Це час для внутрішнього зосередження, звернення уваги всередину себе. Внутрішнє зосередження полягає не в тому, щоб не думати, чи в зусиллі зосередженого розуму, а в тому, щоби свідомо помічати те, що ви зараз переживаєте.
Нехай першою дією у вашій медитації буде лише усвідомлення вашої присутності. Повірте, що можете просто так бути, не зважаючи на те, що переживаєте і який ви. Зосередженість — це початок молитви.
Зверніть увагу на Бога
Бог є любов (1Йн 4,16). Повірте в те, що вас огортає і проймає любляча Божа присутність. Любов спілкується ніжно. Бог ніжно дає вам найкраще в Ньому. Відкриваючись на Нього, ви водночас відкриваєтеся на себе. Ніжність виявляє в вас найправдивіше, найбільш ваше.
Дух ніжної та сильної любові Бога оживляє. Вона завжди підносить і заспокоює. Не пригинає до землі, а допомагає встати. Не породжує страху, а вселяє довіру. Не лякає, а спонукає до роздумів. Вказує на помилки, але не викликає почуття провини. Коли бачить гріх, то хоче визволити, а не засудити. Не вдається до насильства, а підлаштовується до вашого темпу. Не штовхає на шлях, а вказує напрямок. Вона не «смертельно» серйозна, бо вміє дистанціюватися. І нарешті — Бог щиро зацікавлений у дружбі з вами.
Зверніть увагу на себе в Богові
Коли заглядаєш у себе, то відкриваєш у собі таємницю. Таємниця в вас — це Бог. Саме в Ньому криється суть вашої людяності; ви зустрічаєтеся, вступаючи у діалог із тим, що у вас всередині. Діалог із Богом з практичного боку полягає в діалозі з собою, зануреним у Його присутність. Ви спілкуєтеся з тим, що помічаєте: з відчуттями тіла, емоціями, думками; з усім, що відбувається в вас під час медитації. Медитація — це спілкування з таємницею Бога всередині вас. Це розмова з Богом, більше присутнім у вас, ніж ви. Ваше відокремлення від Нього — це насправді форма ілюзії психіки. Ви відкриваєте присутність Бога в собі, бо в Ньому живете, рухаєтеся та існуєте (пор. Діян 17,28).
Розпочніть медитацію
Прочитайте вибраний фрагмент із розумінням та відкритістю на те, чого ви ще не знаєте про Бога і про себе. Якщо ви добре знаєте Святе Письмо і не сподіваєтеся дізнатися щось нове, то тим більше проявіть цікавість: як я зараз переживу зустріч із Божим Словом?
Хвилинка на те, щоб помітити старі, повторювані, добре відомі вам думки, допоможе вам відкритися на нове, свіже послання Слова. Коли зауважите їх у собі, то відкладайте набік — ніби гортаєте списані аркуші свого особистого записника, шукаючи чисту, порожню сторінку. Помічайте й відкладайте те, що вже знаєте. Коли відчуєте зосередженість, яка сприяє медитації, затримайтеся, скільки можете й хочете, на цьому почутті, відчуваючи його якість.
Потім зверніть особливу увагу на те, що з’явилося нового: передчуття, інтуїція, тонке натхнення — це щось невиразне, невизначене, але вже присутнє. Це можна порівняти з маленькою рослинкою, яка почала сходити. Ви вже бачите її, хоча ще не знаєте, що з неї виросте. Не аналізуєте, що це може бути, а приймаєте її такою, невизначеною. Ви створюєте їй сприятливі умови для зростання, щоб вона сама розповіла, хто вона така.
Під час медитації невиразні відчуття чогось у вас — це голос серця. Приймайте їх такими, якими вони з’являються. Не намагайтеся аналізувати, просто вірте, що тиша — це найкраще середовище для того, щоб почути, що Бог хоче вам через них сказати.
Зерно — це Слово Боже, яке починає в вас проростати, як молодий імпульс у вигляді внутрішнього відчуття. У нього свій темп росту, і він потребує вашого ґрунту довіри та доброти. Тому приймайте Слово не тільки розумом, а й серцем, тобто чутливістю вашого тіла. Звертайте увагу на те, як ви почуваєтеся під час читання. Не відкидайте жодного з відчуттів. Кожне відчуття й почуття — це жива реакція на Боже Слово. Навіть якщо це не по-вашому, складно, або здається, що не на місці, — прийміть їх із ніжністю й відкритістю. Зустріч із Богом відбувається в атмосфері взаємного прийняття.
Читайте Слово розумом і з чутливістю до відчуттів у тілі. Помістіть Слово, лагідно й без тиску, в центрі вашого тіла — там, де щось відчуваєте. Ваше тіло — храм Святого Духа. Коли ви це робите, то вже відкриваєтеся на Його діяння в вас. Зустрічаєтеся з Богом, присутнім у Слові. Під час цієї зустрічі ви можете бути відкритим настільки, наскільки самі потребуєте. Не змушуйте себе до того, чого не хочете. Бог хоче зустрічі в свободі.
У внутрішньому діалозі з Богом ви можете використати п’ять запитань, які, наче кроки, поведуть вас у медитації. Але варто ставитися до них не як до жорсткої схеми, а як до підказки в дорозі. Довіртеся внутрішньому голосу вашої інтуїції, в якій Бог об’являється через вашу чутливість на відчуття.
Що я відчуваю, коли вчитуюся в Боже Слово? Зауважте це.
Який образ або які слова найкраще відображають те, що відбувається у мене всередині? Висловіть це.
Як це пов’язано сьогодні з моїм життям? Опишіть це.
Що Слово говорить мені зараз? Прийміть це.
Що я хочу сказати Богові? Моліться цим.
Уривок із книжки о.Петра Вардави OFMCap «Kiedy Słowo ciałem się staje. Wskazówki do medytacji»
фінансово.
Щиро дякуємо!
