Закінчення Тижня молитов за єдність християн. Вечірня без Папи

Єдність з Ісусом, єдність між християнами та загальнолюдська єдність у світлі Христового заклику перебувати в Його любові були в центрі уваги проповіді, яку Папа Франциск приготував на завершення Тижня молитов за єдність християн.

«Перебувайте в моїй любові». Цей Ісусів заклик, звернений до учнів, був темою цьогорічного Тижня молитов за єдність християн, який у Римі, згідно зі звичаєм, завершився молитвою Вечірні з нагоди урочистості Навернення святого Павла, яка зібрала в понеділок, 25 січня 2021 р., в базиліці святого Павла за мурами представників різних християнських спільнот Вічного Міста, пише Vatican News.

Через невралгію сідничного нерва Папа Франциск не зміг, як було заплановано, очолити цю екуменічну молитву, тож доручив це зробити кардиналу Курту Кохуі, голові Папської ради сприяння єдності між християнами, який прочитав проповідь, приготовану Святішим Отцем. Перед початком вечірні він разом із представником Православної та Англіканської Церков зійшов до крипти перед головним вівтарем, щоб помолитися перед гробом святого Павла.

Три рівні єдності

У світлі Ісусової промови про виноградну лозу та гілки, з якої була почерпнута тема цьогорічного Тижня, Святіший Отець на початку проповіді зауважив, що всі охрещені, немов гілки, щеплені в цю лозу, якою є Христос, і зможуть принести плоди лише якщо перебуватимуть в єдності з Ним. Ця «незамінна єдність», за словами Папи, має різні рівні. Тож маючи на думці виноградну лозу, він запропонував образ єдності як три концентричні кола.

Зосереджені на Ісусі, відчуваючи Його любов

Перше коло, найцентральніше, — це «перебувати в Ісусі». Саме звідси розпочинається «шлях кожного до єдності». Як зауважив Єпископ Рима, в сучасній швидкоплинній реальності дуже легко втратити орієнтир, тому Ісус вказує на «таємницю стабільності», якою є «перебувати в Ньому». Бо «без Нього нічого не можемо». Він також власним прикладом показав, як це зробити: щодня відходив у самітне місце на молитву. Й ми також «потребуємо молитви, як води для життя».

«Особиста молитва, перебування з Ісусом, адорація, є суттю перебування в Ньому. Таким чином ми можемо донести до Господнього Серця все, що живе у нашому серці: сподівання та страхи, радощі та болі. Але, насамперед, — підкреслив Папа, — зосереджені в Ісусі на молитві, ми відчуваємо Його любов. І наше існування черпає життя, як гілки, що беруть живильні соки зі стовбура».

Відтинати упередження та світську прив’язаність

Друге коло, на яке вказує Святіший Отець, — це єдність із християнами. За його словами, ми гілки «того самого винограду» та «сполучені посудини». Таким чином, «добро і зло, які кожен чинить, відбиваються на інших». Крім того, існує певний «духовний динамізм»: «мірою того, як перебуваємо в Бозі, ми наближаємося до інших, а мірою того, як наближаємося до інших, ми перебуваємо в Бозі». Тож якщо молимося Богові «в дусі та істині», з цього випливає «необхідність любити інших».

«Молитва не може не вести до любові, бо в іншому випадку йдеться про оманливу ритуальність. Неможливо зустріти Ісуса без Його Тіла, що складається з багатьох членів, яких стільки, скільки охрещених», — наголошує Папа, визнаючи, однак, що можемо ствердити: «любити ближніх нелегко», бо в першу чергу «впадають у вічі їхні вади та недоліки, повертаються рани минулого». І тут на допомогу приходить Небесний Отець, Який «кожну гілку, що не приносить плоду, відтинає, а ту, яка плід приносить, очищає, аби ще більше плоду принесла». Чому?

«Бо для того, щоб любити, — відповідає Наступник святого Петра, — потрібно зняти з себе все те, що збиває з дороги, спонукаючи зосереджуватися на самих собі, заважаючи плодоносити. Просімо, отже, в Отця, щоб Він повідтинав від нас наші упередження щодо інших і світські прив’язання, які заважають повній єдності між усіма Його дітьми. Так, очищені в любові, зуміємо відкласти на другий план земні завади та перешкоди часу, що сьогодні відволікають нас від Євангелія».

Дух, який діє всюди

Врешті, третє, найширше коло — це все людство. Тут Папа пропонує замислитися над дією Святого Духа, — «живильними соками» в тій виноградній лозі-Христі. Він «віє де забажає» та всюди хоче привести до єдності, спонукаючи нас любити «не тільки тих, які нас люблять і думають, як ми», а «всіх, як цього навчав Ісус». Він чинить нас здатними прощати кривду та спонукає бути «креативними в любові». Він нагадує, що ближній — це не тільки той, хто поділяє наші цінності, а що ми покликані «ставати ближніми для всіх».

«Святий Дух навчає нас конкретності любові до всіх братів і сестер, з якими ми поділяємо ту саму людську природу, ту людськість, яку Ісус поєднав у невіддільний спосіб із Собою, сказавши нам, що ми завжди знайдемо Його в найбідніших і потребуючих. Служачи їм разом, наново відкриватимемо одні одних як братів і сестер та зростатимемо в єдності. Дух, який оновлює обличчя землі, закликає нас також дбати про спільний дім, приймати сміливі рішення щодо способу життя та споживання, бо протилежністю до плодоношення є визискування, й негідно розтрачати цінні ресурси, яких багато людей позбавленні», — наголосив Папа. У світлі того, що той самий Дух, «будівничий екуменічного шляху», зібрав усіх присутніх на цю молитву, він подякував усім, які протягом цього Тижня молилися за єдність християн і далі молитимуться в цьому намірі.