Свята та святі

Святий Григорій з Нарека, абат і Вчитель Церкви

26 Лютого 2021, 18:57 898

Римо-катол.: 27 лютого (довільний спомин)

Святий, про якого піде мова, Григорій з Нарека, відомий також як Григор Нарекаці, увійшов в історію Вселенської Церкви як абат, містик і богослов; в історію своєї країни — Вірменії — як поет і філософ. 

Григор Нарекаці народився близько 951 року у м.Нареку, в тодішньому Васпураканському царстві (нині це території Туреччини) — однієї з вірменських держав, васальних Вірменському царству Багратидів. Він був молодшим із трьох синів у сім’ї князя Хосрова Андзеваці. Його батько також знаний як мислитель і богослов, автор багатьох релігійних творів. Отже, можемо зробити припущення, від кого Григор успадкував бажання роздумувати над біблійними текстами та філософськими творами.

По смерті дружини князь Хосров віддав синів Саака, Ованеса та малолітнього тоді Григора на виховання до Нарекського монастиря. Настоятелем обителі був тоді Ананія Нарекаці — брат їхнього діда по матері. Чи думав тоді молодий Григор, що все його подальше життя буде не тільки пов’язане з цим монастирем, а й навіть більше — пройде в його стінах? Однак так сталося.

У Нарекському монастирі була багата, як на той час, бібліотека. Отже, майбутній святий і Вчитель Церкви мав змогу читати в оригіналі праці античних філософів і твори Отців Церкви. Присвячуючи цьому денний час, він багато молився ночами, за що отримав від співбратів у чернецтві прізвисько «невсипущий». І, мабуть, не буде помилкою сказати, що саме довгі години молитви стали джерелом натхнення для поезії Григора Нарекаці, яка є своєрідною довірливою бесідою, сповненою покаяння та потягу до чистоти, бесідою душі, яку вона веде з Богом.

Григор також викладав у монастирській школі. Згодом отримав сан архімандрита — давньовірменською «вардапета». Цей титул, що перекладається як «учитель», Вірменська Церква надає вченим ченцям, яким надано право проповідувати й наставляти паству.  

977 року Григор написав коментар до «Пісні над піснями», який вважається одним із найкращих. Серед його численних поетичних творів — відомий «Панегірик святим апостолам». Складені ним молитви і нині використовуються у вірмено-католицькій літургії. Поезію Нарекаці можна назвати глибоко «біблійною», вона живиться постатями і стилістичними засобами біблійної поетики та глибоко просякнута образами, темами й реаліями священної історії.

Це повністю стосується його найвідомішого поетичного твору — лірико-містичної поеми «Книга скорботних пісень», що стала одним із найвидатніших зразків класичної вірменської поезії. За оцінками багатьох літературознавців, не тільки вірменських, саме цей твір дав початок новому етапові розвитку вірменської літератури, а також відіграв важливу роль у формуванні вірменської літературної мови. Закінчена у 1002 році, за рік до завершення земного паломництва автора (скільки років він працював над нею — невідомо), поема містить понад десять тисяч рядків і складається з 95 розділів, кожний з яких є своєрідною медитацією на тему єднання з Богом. Представлені у поемі події та особи Старого й Нового Завіту служать поштовхом для роздумів про життя, про недосконалість та гріховності людини. Знавці творчості Григорія з Нарека стверджують, що її витоками, крім Святого Писання, є також і твори Отців Церкви: Григорія Нисського, Оригена, Іполита, Епіфанія Кіпрського, Василія Великого, Григорія Богослова, Йоана Золотоустого, а на формування його світогляду мала значний вплив філософія неоплатонізму.

Творчість Григора Нарекаці відома і в Україні. Окремі фрагменти «Книги скорботних пісень»  переклав українською мовою Іван Драч; над перекладом поезії Нарекаці працював також український письменник і перекладач, політв’язень і дисидент 1960-х років Григорій Кочур. А український переклад «Книги трагедій», зроблений Мироном Нестерчуком, Форум видавців у Львові визнав Книгою 2004 року.

Шлях земного життя Григорія Нарекського завершився 1003 року в монастирі, в якому минуло все його доросле життя. До нинішніх часів монастир не зберігся — його знищили під час геноциду вірмен на початку минулого століття. У лютому 2015 року Папа Франциск проголосив св. Григорія  Вчителем Церкви. День, коли його вшановує Вірменська Католицька Церква — 27 лютого, — згідно з розпорядженням Папи Франциска, вписано до Загального римського календаря як довільний спомин. Вірменська Апостольська Церква вшановує Григорія з Нарека 25 січня. Ім’я нового Вчителя Церкви має єпархія Вірменської Католицької Церкви в Буенос-Айресі.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: