Роздуми над Божим Словом на п’ятницю ІІ тижня Великого Посту
Ізраїль любив Йосифа більше, ніж усіх своїх синів, бо він народився за його старости, і справив йому квітчасту одежу. Брати ж його, бачивши, що батько любить його більше, ніж усіх братів, зненавиділи його, тож і не спроможні були з ним сумирно розмовляти.
Пішли його брати пасти вівці свого батька в Сихем.
А Ізраїль сказав до Йосифа: «Чи не пасуть твої брати вівці в Сихемі? Йди лишень, я й тебе пошлю до них». І пішов Йосиф за своїми братами й знайшов їх у Датані. Вони ж угледіли його здаля і, поки він до них наблизився, змовилися на нього, щоб його вбити.
Тож казали один до одного: «Он іде той повелитель снів! Ходім та й убиймо його та й вкиньмо його в якусь яму і скажемо: лютий звір пожер його. Тоді побачимо, що буде з його снів».
Почув це Рувим і намагався врятувати його з їхніх рук, сказавши: «Не позбавляймо його життя!» Далі Рувим сказав до них: «Не проливайте крові, вкиньте його в ту яму, що в пустині, але руки на нього не накладайте». Це він сказав, бажаючи врятувати його з їхніх рук і повернути його батькові.
І коли Йосиф прийшов до братів, вони здерли з нього квітчасту одежу, що була на ньому, взяли його та й вкинули в яму, яма ж була порожня, води не було в ній. І посідали вони їсти. Коли ж підвели свої очі, бачать — аж ось іде караван ізмаїльтян з Гілеаду, а верблюди їхні несуть бурштин, бальсам та ладан; ідуть і везуть усе те в Єгипет.
Тоді каже Юда до своїх братів: «Що нам з того, що вб’ємо нашого брата й прикриємо його кров? Краще продаймо його ізмаїльтянам, рука ж наша нехай не буде на ньому, бо він наш брат, наше тіло». І послухали його брати.
Ішли ж мимо мідіянські купці, а вони витягнули Йосифа з ями та й продали ізмаїльтянам за двадцять срібняків; а ті повезли його в Єгипет.
Бут 37, 3-4. 12-13а. 17б-28
На що здатна людина через заздрість та ревнощі?
Читаючи перше читання, відчуваємо, як волосся стає дибки, а серце сповнюється осудом та обуренням. Брат, рідна людина, той, до кого йдемо за порадою, довіряємо найбільше, — шукає, як позбутися того, хто заважає отримати більше любові, більше поваги, більше спадщини. А що ж на це Йосиф? Батько любив його більше за інших, він отримав набагато більше радості, тепла й достатку. Чи це зродило в ньому пиху? Ні! Як читаємо в тексті Книги Буття, серце Йосифа було наповнене милосердям і любов’ю. І це незважаючи на те, що рідні брати зрадили його, хотіли вбити, здерли одяг, силоміць кинули в колодязь та продали в рабство. Там його, напевно, били, тримали в кайданах, він відчував біль, спрагу, голод, терпів знущання. Чи зненавидів Йосиф своїх братів та всіх, хто був винен у його стражданнях і поневіряннях? Ні! Як Йосиф зміг вижити в таких умовах і не втратити світла в душі? Імовірно, тому, що долав труднощі у співпраці з Господом. Саме Бог провадив Йосифа через усі випробування, щоби пізніше той зміг урятувати свій народ від великого голоду. Це Бог покликав його, розмовляв із ним, підтримував і захищав.
Подивімося на сучасний світ, на нас: чим відрізняємось ми від людей, які жили близько чотирьох тисяч років тому або навіть більше? Чи досвід історії змінив серця? Чи можна стверджувати, що все, що сталося, допомогло людству позбутися лицемірства, заздрості, ревнощів, ненависті? На жаль, відповідь — ні. Навіть використовуючи найкращі сучасні технології, вчені не можуть створити таку вакцину, яка б дала імунітет до зла. Неможливо розв’язати духовні проблеми за допомогою техніки.
Тому Небесний Отець послав того, Хто є Порятунком, — свого Єдинородного Сина. Не відкидаймо Його, як брати відкинули Йосифа, а фарисеї та книжники — Христа. Приймімо Його у своє серце. Ісус може і хоче звільнити від рабства гріха вже сьогодні, якщо ти звернешся до Нього.
«Шукайте Господа і Його силу, шукайте Його обличчя завжди. Згадайте Його чуда, що Він зробив був; дива Його й вироки уст Його” (Пс 105(104), 4-5). Господи Ісусе Христе, звільни мене від гріха, щоб я приносив належний плід для Твого Царства».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
