Слова зцілення: «Отче наш»

«Отче наш» — молитва, яку знаємо з раннього дитинства, а чи вміємо молитися нею так, щоб віднаходити свою справжню сутність? Своїми роздумами над Господньою молитвою ділиться Ансельм Ґрюн — один із найшанованіших у світі християнських авторів нашого часу. Він монах-бенедиктинець, доктор богослов’я, психоаналітик, автор бестселерів, про Біблію, духовність і мистецтво життя.

«Учні були захоплені тим, як Ісус молився. Насамперед євангелист Лука показує нам Ісуса великим молільником. Якось, завершивши молитву, сказав до Нього один з Його учнів:

«Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчав своїх учнів» (Лк. 11, 1). Тоді навчив їх Ісус молитви «Отче наш».

Євангелії від Матея молитва «Отче наш» викладена у Нагірній проповіді й супроводжується більш розлогим повчанням. Молитись до нашого Отця ми повинні потаємно, в комірчині нашого серця.

Бог є Богом не лише неба, Він також живе в потаємному закапелку нашого серця. Молитва –це розмова з Отцем неба й Отцем всередині нас. Однак Бог – не лише батько, але також і мати. Він Бог батьківський і материнський, який надає нам відчуття захищености, а також спонукає пізнавати Його і таким чином засвоювати нові способи поведінки.

У Євангелії від Матея молитва «Отче наш» є осердям Нагірної проповіді. Хто досвідчить в молитві Бога як батька і матір, той стане спроможним по-новому ставитись до людей, буде здатним до примирення та любови до ворогів. Молитва спонукає до дії. Ora et labora, молись і працюй – девіз св. Бенедикта.

Отче наш, що єси на небесах,

Отець, до якого я повинен молитись – це Батько не лише мій, а всіх нас. Таким чином навіть особиста молитва поєднує мене з усіма людьми. І я підіймаю погляд від землі до неба. З висоти Бог входить у моє життя. Він розкриває наді мною небо, щоб я побачив далекі горизонти.

Нехай святиться ім’я Твоє,

Богу належить освятити своє ім’я в цьому світі. Це відбувається тоді, коли цей світ осявають Його краса та велич. «Слава Господня – це жива людина», – написав св. Іриней.

Ім’я Боже буде освячуватись, якщо відповідатимемо тому образові, в якому нас бачить Бог, якщо в нас буде виднітися дещиця Божого милосердя й любови.

Нехай прийде царство Твоє

Царство Боже – це панування Бога в світі, а також у мені. Якщо панує Бог, то людина стає дійсно вільною, а на землі настає мир і злагода.

Царство Боже повинно прийти через нас. Ісус виражає прохання молитви «Отче наш» образами «солі землі» та «світла світу». Якщо нашою миролюбною і миротворчою поведінкою ми будемо світлом у цьому світі, то через нас прийде в цей світ царство Боже.

Нехай буде воля Твоя,
як на небі, так і на землі

Деяким людям ці слова застрягають у горлі. Вони відразу ж думають про те, що Божа воля перекреслює їхню власну. Часто за цим стоїть образ суворого Бога, який мені нічого не дозволяє, або ж Бога свавільного, якому я не можу довіритись.

Однак якщо Божа воля стається в мені й для мене, то це, врешті-решт, є тим, що для мене найкраще. «Це ж саме воля Божа – святість ваша», – каже апостол Павло (1 Сл. 4, 3). Божа воля – це запорука того, що я буду неушкодженим і цілісним,що стану тим, ким є насправді. Божа воля – пояснює у Нагірній проповіді ці слова Ісус – здійснюється на землі, коли ми виконуємо заповіді Христа, коли живемо за новим законом справедливости, любимо ворогів і примирюємось із тими, які хочуть нам зла.

Хліб наш насущний
дай нам сьогодні;

 Царство Боже – це панування Бога в світі, а також у мені. Якщо панує Бог, то людина стає дійсно вільною, а на землі настає мир і злагода. Маємо право просити в Бога все, що нам потрібно, також і хліба на щодень. Ми потребуємо. Досить часто не знаємо, чи те, що нам вкрай потрібне, отримаємо. Та прохання про хліб насущний повинно відкрити нам очі також на те, де Бог хотів би через нас дати необхідне й для життя інших.

І прости нам провини наші,
Як і ми прощаємо винуватцям нашим

У цьому проханні відчуваємо зв’язок фундаментального пізнання Бога й оновленої поведінки. Бог є тим Богом, який прощає, який приймає нас без будь-яких умов, який «приймає неприйнятне» (Пауль Тілліх) – ось основне послання Христа.

Завдяки цьому прощенню ми спроможні жити, не дорікаючи собі постійно та не терзаючи себе відчуттям провини. Однак досвід прощення вимагає також і від нас прощати одні одним. Ісус наше прощення пов’язує із неосудженням.

У прощенні я припиняю оцінювати й судити іншого. Залишаю його таким, яким він є. Бо Бог мені простив, приймає мене таким, яким я є, тому теж пробую припинити оцінювати, а приймати іншого безумовно.

І не введи нас у спокусу,
але визволи нас від лукавого

Із цим проханням у багатьох людей виникають складнощі. Вони вважають, що Бог не може вводити в спокусу. Цю складність Отці Церкви побачили ще раніше. Тож Ориген перекладає те прохання як: «Не дай нам піддатись спокусі». Можливо, початковий смисл прохання був «Не дай нам впасти у спокусу». Ми просимо Бога, щоби Він уберіг нас від спокуси.

Насправді спокуса, так пояснює це прохання Нагірна проповідь, – це бути спантеличеним, відпасти від Бога. Сьогодні ця спокуса полонить багатьох, бо перед очі їм ставлять такий образ Бога, який затуляє Бога справжнього і їх самих.

Бог може дати нам ясність і силу, щоби йти прямою дорогою. Він спроможний вберегти нас від злого. Злий проявляється у поганих думках, у руйнівних інстинктах, у шкідливих пристрастях.

У цьому проханні простягаємо Богові наш страх, що у спокусах чи супроти злого наші сили можуть вичерпатись. І коли розповідаємо про наш страх Богові, то зростає довіра, що в час перипетій і небезпек нашого життя Бог вбереже нас своєю любов’ю.

Бо Твоє царство, і сила, і слава на віки віків.
Амінь.

 Молитва, якої навчає нас Ісус, веде до важливого досвіду нашого буття людиною. Вона веде нас і до Бога, до якого молився Ісус. Образ Бога, який Ісус об’явив нам своєю місією, стає у молитві конкретним. У ній зустрічаємо Бога батьківського й материнського, Бога, який заступається за нас, який нас приймає і прощає та який захищає нас від того, що нас виснажує.

Але ми також пізнаємо Бога, який нас посилає до людей, щоби й до них ми ставилися в дусі нашої молитви та формували й розвивали цей світу дусі Христовім”.

Фрагмент із нової книжки Ансельма Ґрюна “Слова зцілення. Молитви на ціле життя”, де зібрані його найкращі молитви, які супроводжують людину протягом дня і року. Молитви у різних життєвих ситуаціях: коли сумніваємося, коли боїмося, коли страждаємо, коли важко прийняти себе. А також молитви благословення дітей, колег, недужих, своєї домівки…

Осягнути зцілення, за яким приходить спокій після всього, що ми сказали і віддали Богові, – це мета молитви, якої вчить бвнедиктинський монах Ансельм Ґрюн. Осягнути спокій перед викликами щоденних справ та в кінці насиченого робочого дня, серед неспокійних людей та всередині свого неспокійного серця.

Книжка вийшла у видавництві “Свічадо”.