Роздуми над Божим Словом на Велику П’ятницю
Ось пощастить слузі Моєму;
він вознесеться, піде вгору,
стане вельми великим.
І як вражалися численні, —
так був спотворений його вигляд,
що майже перестав бути виглядом чоловіка,
і його подоба була не такою, як в людських синів, —
так численні народи будуть дивуватись,
царі затулять рота свого;
бо таке побачать, що їм не оповідалось,
довідаються про таке, чого не чули.
Хто б повірив тому, що ми чули?
Кому рамено Господнє об’явилось?
Він, мов той пагін, виріс перед Ним,
мов корінь із землі сухої.
Не було в ньому ні виду, ні краси,
щоб на нього споглядати, —
ні вигляду не було у ньому,
щоб нам подобатись.
Зневажений, останній між людьми,
чоловік бóлів і той, хто знає, що таке страждати;
немов людина, що перед нею обличчя закривають,
зневажений, і ми його нізащо мали.
Та він наші недуги взяв на себе,
він ніс на собі наші болі.
Ми ж, ми гадали, що його покарано,
що Бог його побив, принизив.
Він же був поранений за гріхи наші,
роздавлений за беззаконня наші.
Кара, що нас спасає, була на ньому,
і його ранами ми вилікувані.
Усі, як вівці, ми блукали;
кожен ходив своєю дорогою;
провини нас усіх Господь поклав на нього.
Його мордовано, та він упокорявся
і не розтуляв своїх уст;
немов ягня, що на заріз ведуть його,
немов німа вівця перед обстригачами,
не відкривав він уст.
Насильством і судом його усунули.
Хто вболівав за його потомство?
Адже його вирвано з землі живих,
за злодіяння Мого народу його побито аж до смерті.
Гріб йому призначили разом з безбожними,
і з злочинцями його могила,
хоч він і не вчинив насильства,
і не було обману в устах у нього.
Та Господь схотів придавити його стражданням.
Якщо він принесе своє життя в жертву умилостивлення,
то узрить потомство, житиме довго,
і рука його вчинить успішно волю Господню.
Після трудів душі своєї він побачить світло
і насититься своїм знанням.
Слуга Мій виправдає багатьох,
їхні беззаконня понесе на собі.
Тому Я дам йому, як пай, премногих;
він з сильними буде ділити здобич,
адже видав на смерть свою душу
І був зачислений до лиходіїв;
а він узяв на себе гріхи багатьох
і за винуватих заступався.
Іс 52,13 – 53,12
Зазвичай Страсна п’ятниця породжує в нас відчуття суму і скорботи. І це природно, адже ми передусім зосереджуємося на розп’ятті Ісуса Христа, Єдиного Сина Божого, який безвинно постраждав за наші гріхи. Це справді велика несправедливість, тож у нашому смутку немає нічого поганого. Та чи варто бути сьогодні надмірно похмурим? Спробуй сьогодні підійти до Страстей та смерті Спасителя не так із зажурою, як із благоговінням та поклонінням. Споглядаючи Розп’ятого, «дивуйся» та «затуляй рота свого» (Іс 52, 15) перед виявом безмежної любові Бога та Його милосердя.
Саме ця любов змушує навіть зло гріха і смерті служити досконалому Божому задуму. Навіть найпідступніші людські плани не можуть згасити неймовірне бажання Господа врятувати кожного з нас. Жодний акт насильства чи обману не може завадити Йому.
По-людськи здається неможливим, щоби страждання Ісуса закінчилися тріумфом. Але Бог обіцяє, що Той, Чий вигляд «не мав нічого людського в собі» (Іс 52, 14), «вознесеться, піде вгору, стане вельми великим» (52, 13). Саме тоді, коли ввижається, що останнє слово за злом, добро перемагає!
Роздумуючи сьогодні над Страстями Господніми, пам’ятай про їхнє завершення. Жахливі страждання, біль і відречення, яких зазнав Ісус, були реальними. Але таким само реальним стало Його Воскресіння, яке перемогло смерть назавжди. Тож останнє слово не за смертю, а за життям. І це чудово!
«Господи Ісусе Христе, нехай сьогодні, коли я споглядатиму Твоє розп’яття й смерть, моє серце благоговіє перед величчю Твоєї любові».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
