Роздуми

Діти мають свої хрести. Роздуми для папської Хресної Дороги

01 Квітня 2021, 12:59 970

Роздуми для Хресної Дороги, яку Папа Франциск очолить на площі св.Петра у Ватикані у Велику П’ятницю, а також ілюстрації до неї приготували діти й підлітки.

Простота й конкретність дитячого бачення спроможна доторкнутися глибин серця, зворушити і змусити замислитися, спонукати до навернення та прагнути кращого й справедливішого світу для всіх. Такими є цьогорічні роздуми на молебень Хресної Дороги, яку Папа Франциск очолить у Велику П’ятницю, 2 квітня 2021 року, повідомляє Vatican News. Роздуми підготували діти з римської парафії Святих Угандійських Мучеників, група скаутів із Фоліньйо (Умбрія). Ілюстрації до окремих стоянь намалювали діти й підлітки з римських дитячих будинків сімейного типу «Mater Divini Amoris» і «Tetto Casal Fattoria».

 

 

Хрести дітей світу

Страждання найменших часто залишаються недооціненими. У вступі до молитовної брошурки, що побачила світ у Ватиканському книжковому видавництві, діти, звертаючись до Ісуса, підкреслюють: «Любий Ісусе, Ти знаєш, що також ми, діти, маємо хрести, які не є ані легшими, ані важчими від тих дорослих, але справжніми хрестами, тягар яких відчуваємо також і вночі. І лише Ти це знаєш і ставишся до цього серйозно. Лише Ти». Цими хрестами є страх у темряві, почуття самотності й покинутості — зокрема, через пандемію, досвід власних обмежень, насмішки ровесників, почуватися біднішими від однолітків, сварки між батьками. Але є також діти, які страждають через те, що «не мають їжі, не можуть ходити до школи, експлуатовані та змушувані брати участь у війні».

«Дякую Тобі за те, що Ти завжди поруч і ніколи мене не покидаєш, насамперед, тоді, коли мені найбільше страшно, і також за те, що послав мені мого Ангела Хранителя, який щодня мене захищає та просвічує», — завершується вступна молитва.

 

Звинувачення невинного

У роздумах до першого стояння (Ісуса засуджено на смерть) говориться про випадок, що трапився у першому класі: Марка звинуватили в тому, що він украв перекуску свого товариша. Дехто знав, що той невинуватий, але не наважився заступитися. Розповідаючи про це, він соромиться цього браку мужності, бо повівся, як Пилат, а тепер кається за те, що обрав зручнішу, як здавалося, дорогу… «Іноді ми чуємо лише голоси тих, хто чинить зло чи хоче його, тоді як справедливість — це сходження вгору, з перешкодами і труднощами, але маємо поруч зі собою Ісуса, готового підтримати нас і допомогти нам», — стверджує автор роздумів, які завершуються молитвою дітей: «Ісусе, даруй мені просте й щире серце, щоб мати сміливість і сили також і серед труднощів ходити у Твоїй справедливості».

 

Вчинки, які можуть ранити

Ісус бере на себе хрест… Євангеліст Лука описує, як сторожа насміхалася з Ісуса та била Його. Серед підлітків висміювання не є рідкістю, доходячи навіть до цькування, як у випадку Мартіни, що має труднощі з читанням уголос. «Може, нашим наміром і не було висміяти її, але скільки ж болю ми їй завдали нашими насмішками!» — читаємо в роздумах. Вони вказують, що «переслідування не є далекою згадкою двотисячорічної давності», бо іноді «наші вчинки можуть засуджувати, ранити й топтати брата або сестру».

 

Досвід поразки

У третьому стоянні (Ісус падає під хрестом) Господь, узявши на себе тягар наших гріхів, постає перед нашими очима побитим і приниженим. Своїми думками ділиться старанний учень, завжди з хорошими оцінками, який одного разу отримав «незадовільно»: «Мені здавалося, що я — ніщо; я відчував тягар неочікуваної поразки, я був сам, ніхто мене не втішив. Але цей випадок посприяв моєму зростанню (…). Сьогодні знаю, що кожного дня можемо похитнутися й упасти, але Ісус завжди простягає нам руку».

 

Любов мами

Зустріч Ісуса зі своєю Матір’ю (четверте стояння) є спонукою для дітей замислитися про свою маму, про її любов, яка супроводить у кожній хвилині, «також і під час тренування на футболі, на уроці англійської чи під час недільної катехизації». Роздуми вказують на потребу любові, яку відчувають найменші, щоб допомогти батькам стати ще кращими. «Якщо маю якусь проблему, сумнів чи просто погані думки, вона завжди готова вислухати мене зі своєю усмішкою», — ділиться автор думками про свою маму.

 

Побачити обличчя Ісуса в ближньому

Симон з Кирени, який допоміг Ісусові нести хрест, став нагадуванням: є багато нагод комусь допомогти. Свідчення, присвячене п’ятому стоянню, висвітлює жест уважності до ровесника-іноземця. Він не мав відваги підійти, щоби познайомитися, лише спостерігав за тим, як інші діти грали м’ячем. Один із них підійшов і запросив долучитися до гри. «Від цього дня Валід — одним із моїх найкращих друзів, а не лише воротар нашої команди», — розповідає підліток. Його медитація нагадує, що, лише розпізнавши брата чи сестру в іншій людині, ми «відкриваємо своє серце для Ісуса».

 

Часом потрібно небагато, щоб не почуватися самотнім

«Кажу вам: усе, що ви зробили одному з цих Моїх братів найменших, ви Мені зробили». Ці слова Ісуса з Євангелія від Матея є вступом до роздумів шостого стояння — про жінку, яка обтерла Ісусове обличчя. Також і діти переживають важкі хвилини, періоди смутку, потребують, щоби хтось їх втішив. Як, наприклад, після поразки у важливому матчі… «Приймаючи душ, я почувався засмученим, але коли вийшов із роздягальні — зустрів свого друга: він чекав на мене з апельсиновим напоєм у руках». У його товаристві «поразка стала менш гірким спогадом».

 

Втратити щось, думаючи про того, хто в потребі

Сьоме стояння: Ісус вдруге падає під хрестом. Роздуми висвітлюють досвід учня четвертого класу, що готувався до завершальної театральної постановки. Він за будь-яку ціну хотів бути головним героєм, але вчителька обрала Джованні, товариша, який був дещо відособленим. Після початкового гніву хлопчина зрозумів ситуацію та почувся задоволеним: це допомогло товаришеві наблизитися до колективу. «Моє розчарування послужило, щоб допомогти іншій людині; вибір учительки дав шанс тому, хто цього насправді потребував», — підсумовує він.

 

Допомогти тому, хто помиляється

Євангеліст Лука розповідає, як Ісус, зустрівши жінок, що плакали за Ним, сказав: «Не плачте наді Мною, але над собою і над своїми дітьми». Роздуми над цією ситуацією розпочинаються зі ствердження про те, що виправити брата — це «важкий, але необхідний жест». Це пережили два брати, які обманули маму, що, мовляв, зробили домашнє завдання, але насправді гралися весь призначений на це час. Один із них наступного дня вдавав хворого, щоб не йти до школи; другий же пішов, а повернувшись, сказав братові: «Ми помилилися, обдуривши маму».

«Я запропонував йому зразу зробити домашні завдання, допоміг надолужити за пропуск. А коли закінчили, то решту часу провели граючись…» — розповів він.

 

Самотність

Дев’ята зупинка представляє Ісуса, який утретє падає під хрестом. На передній план виходять наслідки пандемії Covid-19 також і щодо наймолодших. Переважний досвід — самотність: немає змоги відвідати дідуся й бабусю, школа закрита, бракує друзів. «Смуток самотності іноді стає нестерпним, — звіряється дівчинка. — Ми почуваємося “покинутими” всіма, більше неспроможними усміхнутися. Як Ісус, почуваємося розпростертими на землі».

 

Радість дарування

Образ Ісуса, з якого здерли одяг, став спонукою до роздумів про радість дарування. Дівчинка розповідає про свою колекцію ляльок, якою дуже дорожила. Одного дня в парафії збирали іграшки для дітей-біженців. Вона обрала деякі з найстарших ляльок, до яких була менше прив’язаною, та спакувала їх. «Ввечері, однак, мала відчуття, що я не зробила достатньо. Перш ніж я вклалася до ліжка, коробка була наповнена ляльками, а полиці залишилися порожніми», — підсумовує вона, стверджуючи: позбутися зайвого — облегшує душу, а дарувати — чинить нас щасливими.

 

Різдво в служінні

«Якось під час Різдва разом зі скаутами ми поїхали до Рима, до Сестер Місіонерок Милосердної Любові, щоби служити при обіді для потребуючих, пожертвувавши святкуванням у родинному колі». Таке свідчення приготоване для роздумів при одинадцятому стоянні, коли в центрі уваги — прибивання Ісуса до хреста. «Повертаючись додому, я думав про обличчя людей, яким послужив, про їхні усмішки та історії… Думка про те, що я приніс цим людям хвилини спокою, зробила це Різдво незабутнім», — стверджує автор. Адже служити іншим з любові є «повчанням, яке Ісус дає нам на хресті».

 

Досвід прощення

Приклад Ісуса, який перед смертю на хресті прощає кривдникам, спонукає дітей замислитися над злом у світі. Наприклад, мафія, що вбиває також і дітей… Як можливо простити у схожій ситуації? «Ісус, вмираючи на хресті, дарував усім спасіння. Він прийшов не праведних кликати, але грішників, яким вистачає покори та мужності навернутися», — пишуть вони.

 

Більше дідуся я не бачив

У цей період чимало дітей пережили біль втрати дідусів і бабусь. У роздумах до тринадцятого стояння (Тіло Ісуса знято з хреста) один із них розповідає: «Зі швидкої допомоги вийшли люди, схожі на астронавтів, у захисних костюмах, рукавицях, масках і з захисним склом на обличчі. Вони забрали дідуся, якому кілька днів було важко дихати. Я тоді бачив його востаннє». Джерелом страждання є також досвід неможливості перебувати поруч, щоб підтримати: «Я молився за нього кожного дня, і так міг супроводжувати його під час цієї останньої земної мандрівки».

 

Дякую, Ісусе, за урок любові

Зупинка біла гробу, до якого покладене тіло Ісуса, стала нагодою для подяки, яку Ісусові висловила дванадцятирічна Сара:

«Хочу подякувати Тобі за те, — пише вона, — що навчив мене долати будь-яке страждання, довіряючись Тобі, любити іншого як мого брата, падати й підводитися (…). Сьогодні, завдяки Твоєму жестові безмежної любові, я знаю, що смерть не є кінцем усього».

 

Якщо не станете як діти…

У кінцевій молитві слово беруть дорослі. Ісус вказав на дітей як на приклад, описуючи умови для того, щоб увійти до Небесного царства. Тож вони підносять молитву, просячи допомоги в тому, щоби «стати як діти»: незначними, потребуючими всього, відкритими на життя. А далі всі діти світу ввіряються Господеві, щоби могли «зростати в літах, мудрості та благодаті». Врешті, молитва за батьків і вихователів, щоби почувалися в єднанні з Богом у «даруванні життя та любові».

 

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: