Розарій для подружніх пар. Скорботні таємниці
Читайте також: Як молитися Розарій
Таємниця 1. Молитва Ісуса в Гетсиманському саду
Уривок зі Святого Письма:
Тоді вийшов Він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за Ним пішли і Його учні. Як же прибув на місце, вВін сказав їм: “Моліться, щоб не ввійти в спокусу”. І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися: “Отче, коли ти хочеш, віддали від Мене цю чашу, тільки хай не Моя, а Твоя буде воля!” Тоді з’явився Йому ангел з неба, що підкріплював Його. Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт Його став, мов каплі крові, що падали на землю» (Лк 22, 39-44).
Гетсиманський сад підтверджує дивовижну істину, що для Бога наша доля важливіша за Його власну. У Гетсиманському саду відбувається драматичний діалог між Сином та Отцем. Ісус знає, що цього вечора хтось з учнів зрадить Його і що Його віддадуть у руки грішників. Він усвідомлює, що може ще раз пройти повз тих, хто чигає на Його життя, і віддалитися від них, як Він робив це в минулому, коли вони хотіли Його побити камінням або коли намагалися скинути Його зі скелі. Але якби Він відмовився, люди могли б не повірити, що Він полюбив їх до кінця. Ісус не хоче страждати; але ще більше Він хоче, щоб Божа любов до людини стала очевидною для кожного. Звідси внутрішня боротьба, в якій любов до людей виявляється сильнішою, ніж страх за власне життя.
Який же близький нам Ісус у Гетсиманському саду: покинутий учнями, наляканий перспективою незаслуженої і жорстокої смерті, залитий кривавим потом від страху, зраджений поцілунком одного з апостолів! Це доля, яку людина приготувала для свого Бога і Спасителя. Певною мірою щодня кожен з нас відчуває свій власний Гетсиманський сад, свій страх і тривогу, почуття самотності й безпорадності. У Гетсиманії Ісус запевняє нас, запевняє мене особисто, що любити Бога — означає довіряти Йому також і тоді, коли я не розумію Його волі, коли мене жорстоко кривдять люди або охоплює болісне почуття самотності й тривоги. Любити Бога — це сказати: «Боже, віддали від мене ці важкі хвилини й ці болючі ситуації; але нехай не моя буде воля, а Твоя, бо Ти завжди мене розумієш і любиш».
У хвилині тиші я роздумую:
- Як сильно я можу любити Бога та людей також тоді, коли мене кривдять, у моменти власної безпорадності та коли мене покидають близькі?
- Чи моя любов до Бога така сильна, що я можу довіряти Йому в будь-якій ситуації?
- Чи можу я довірити своїх близьких і долю своєї сім’ї Богові в будь-якій ситуації?
Отче наш
Радуйся, Маріє – 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе
Таємниця 2. Бичування Ісуса Христа
Уривок зі Святого Письма:
«Пилат знову заговорив і мовив до них: “Що ж мені робити з Тим, що ви звете царем юдейським?” А ті знову закричали: “Розіпни Його!” Пилат же сказав до них: “Що за зло вчинив Він?” А вони ще гірше кричали: “Розіпни Його!” Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб Його розіп’яли» (Мк 15,15).
Бичування Ісуса — це прояв «політкоректності» дві тисячі років тому. Ставлення Пилата до Ісуса показує, якою мізерною та жорстокою може бути людина, що за будь-яку ціну хоче зберегти свою кар’єру. Перед такою людиною Ісус мовчить. Він не захищається, бо знає, що несправедливий вирок уже винесено. Він також знає, що сам не відмовиться від любові до тих, хто Його переслідує, бо не любить. Так Він вирішив у Гетсиманському саду, коли розмовляв з Отцем. Ісус не відмовляється від своєї любові навіть тоді, коли виявляється, що натовп воліє захищати злочинця, а не Того, хто любить людей і каже їм правду.
Власний народ відкидає Ісуса, який обійшов землю, роблячи добро для всіх. Але Він не покидає тих, до кого Його послав Отець. Зраджений і приречений на смерть, Він вирішує укласти новий, вічний Завіт з усіма, хто повірить у Його любов і хто прийме його Євангеліє.
Перед лицем бичованого Ісуса я запитую себе:
- Чи стане мене на любов, яка зло перемагає добром, яка любить навіть ворогів, прощає і залишається вірною в кожній ситуації?
- Чи допомагаю я і, як саме, своїм близьким, щоб вони щораз більше захоплювалися Божою любов’ю до кожної людини?
Отче наш
Радуйся, Маріє – 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе
Таємниця 3. Коронування Ісуса терновим вінком
Уривок зі Святого Письма:
«Тоді вояки правителя, взявши Ісуса у преторію, зібрали на Нього всю чоту і, роздягнувши Його, накинули на Нього червоний плащ і, сплівши вінець із тернини, поклали Йому на голову, а тростину дали в праву руку. Потім, припавши перед Ним на коліна, глузували з нього, кажучи: “Радуйся, царю юдейський!” І плювали на Нього, брали тростину й били Його по голові» (Мт 27, 27-30).
Спочатку первосвященики визнали Ісуса винним, а Його власний народ видав Його окупантам на смерть. Тепер солдати знущаються з Нього, глузують і принижують Його. Вони надягли на Нього терновий вінок, плювали в Нього і били тростиною по голові. Ще в Гетсиманському саду Ісус знав, що люди приготували для Нього саме таку долю. І ще там Він погодився заплатити за наше спасіння цю надзвичайну ціну страждань і принижень, яку нам важко навіть уявити. Чи міг Бог зробити більше з любові до людини? Чи можемо ми, усвідомлюючи цю ціну, яку Він платить за любов до грішників, відповісти Йому лише любов’ю та вдячністю?
У сцені коронування терновим вінком і висміювання ми ще раз переконуємося, що міра любові Бога до людини — це любов без міри. Найбільший біль на цій землі відчувають ті, кого кривдять їхні близькі в сім’ї. Подружжя, які присягнули на вірну й ніжну любов одне одному та своїм дітям у будь-якій ситуації, — коли перестають її виявляти, то починають порушувати свою подружню присягу і завдають страждань своїм близьким, і не лише тоді, коли застосовують проти них насильство.
У хвилині тиші я роздумую:
- Чи зможу я прийняти переслідування та знущання заради Ісуса та Його Євангелія?
- Чи залишатися в любові до Бога й людини для мене важливіше, ніж захист від страждань і глузувань?
- Чи поводжусь я так, щоб мої близькі в сім’ї відчували мою любов до них і щоб моя присутність приносила їм радість?
Отче наш
Радуйся, Маріє – 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе
Таємниця 4. Хресна дорога Ісуса
Уривок зі Святого Письма:
«І як вони Його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом. Ішов за Ним натовп людей великий і жінки, що плакали за Ним та голосили. Ісус же обернувся до них і сказав: “Дочки єрусалимські, не плачте надо Мною, а плачте над собою і над вашими дітьми”» (Лк 23, 26-28).
Бог спасає нас, люблячи і навчаючи любити. Але також і через те, що ми бачимо ціну, яку Він платить за любов до кожного з нас. Зараз страждання Ісуса наближаються до своєї кульмінації. Починається Хресна дорога, дорога на Голготу.
Але вона не означає, що християнство — це релігія страждань або мучеництва. Навпаки: Христос прийшов, щоб наша радість була повною, а не для того, щоб посилати нам хрести і страждання (пор. Йн 15,11). Бог не посилає нам нічого, крім свого Сина, який є Любов’ю та Істиною. Христос запрошує нас узяти свій хрест, а не Його! Хрести, які ми несемо, — це хрести, які ми в своїй слабкості та гріховності беремо на себе або які нам нав’язують інші люди.
Христос узяв на себе те, чого Бог не створював: гріх, страждання і смерть, — щоби звільнити нас від цього. Божий Син приходить звільнити нас від тих хрестів, які можна подолати, і допомогти нам терпляче нести ті хрести, від яких ми поки що не в змозі звільнитися. Кожного разу, коли ми керуємося любов’ю Христа, ми звільняємо себе та інших від несіння хреста або робимо наш особистий хрест чи хрест, який несе інша людина, легшим.
У хвилині тиші я запитую себе:
- Чи усвідомлюю я, що навіть хресна дорога не перестає бути для мене дорогою благословення, поки я перебуваю в Божій правді та любові?
- Чи люблю я своїх близьких також тоді, коли вони неспроможні любити мене чи навіть себе?
Отче наш
Радуйся, Маріє – 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе
Таємниця 5.Розіп’яття й похорон Ісуса
Уривок зі Святого Письма:
«І як прийшли на місце, що зветься Череп, там Його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці. Ісус же сказав: “Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять”. Коли ж ділили Його одіж, то кидали жереб. Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев’ятої години, бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині. Ісус закликав сильним голосом: “Отче, у Твої руки віддаю духа Мого!” Сказавши це, Він віддав духа» (Лк 23, 33-34; 39-47).
Коли помирає хтось із наших близьких, ми особисто і з великим болем усвідомлюємо, якою невимовно болісною є смерть; скільки запитань і страху, болю та бунту вона приносить із собою; як вона перевіряє нашу віру, надію та любов. Зіткнувшись зі смертю тих, кого найбільше любимо, ми переживаємо величезні страждання через розлуку і тугу. Яка ж надзвичайна і дивовижна Божа любов до людини, якщо Божий Син не відмовився навіть від такого останнього випробування любові, як підкоритися владі смерті!
Який же близький нам Божий Син, що вигукує на Хресті: «Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув?» (Мт 27,46). Як Він водночас вражає нас своєю довірою до Бога Отця: «Отче, у Твої руки віддаю духа Мого» (Лк 23,46). Бог, який є любов, залишається не лише сильнішим за гріх і страждання, Він також сильніший за смерть. Він — Бог живих, а не мертвих. Це Він виводить людину з могили смерті, зневіри чи забуття. Навіть у людській природі Бог не боїться смерті. Хто любить, той сильніший за смерть, і смерть не має над ним влади. Бо любов — це смерть смерті.
У хвилині тиші я запитую себе:
- Чи спроможний я довіряти Богові, який живе і любить, — навіть стикаючись зі смертю когось зі своїх близьких або своєю власною смертю?
- Чи я для своїх близьких — та людина, яка не боїться кінця земного життя і яка вже зараз радіє перспективі вічної зустрічі віч-на-віч із Богом?
Отче наш
Радуйся, Маріє – 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе
Інші частини Розарію для подружніх пар:
Радісні таємниці
Таємниці Світла
Славні таємниці
Переклад CREDO за матеріалами: modlitwy24.pl
Інші записи Розарію:
Розарій із роздумами отця Доліндо Руотоло
Розарій із роздумами архієпископа Фултона Шіна
Розарій із молитвою про зцілення та звільнення від гріхів
фінансово.
Щиро дякуємо!
