Кардинал Марк Уелле, префект Конгрегації у справах єпископів, в інтерв’ю для Vatican News розповів про очолюваний ним дикастерій, його завдання та діяльність.
Обрання кандидатів для єпископського служіння — це не конкурс, де головним критерієм є безумовна досконалість особи. Йдеться про пошук тих, хто відзначається потрібними людськими й духовними чеснотами, зокрема — розважливістю, яка не є сором’язливістю чи небажанням брати на себе відповідальність, але «рівновагою між діями та роздумами у виконуванні відповідальності, що вимагає великої відданості й мужності». Саме так головну місію Конгрегації у справах єпископів охарактеризував її довголітній очільник, кардинал Марк Уелле. Разом з іншими співробітниками він допомагає Святішому Отцеві обирати кандидатів, яким можна було б довірити провід однієї зі спільнот Католицької Церкви у світі.
Велика відповідальність Конгрегації
«Завдання, яке Церква доручає цьому дикастерієві, — це допомогти Святішому Отцеві у виробленні рішень. Тому нашим завданням є попереднє розпізнавання. Що стосується цього “першого етапу”, я можу підсумувати його велику працю трьома дієсловами: молитися, консультувати, перевіряти.
Молитися: молитва як перша й остання дія, як акт початкової та остаточної довіри наших намірів Небесному Отцеві; не випадково в центрі службових приміщень Конгрегації розташована каплиця з Пресвятими Дарами. Щоразу, коли проходимо коридорами, ми опиняємось перед цією таємничою Присутністю, якій звітується про кожну дію.
Консультувати: підготовчий етап, із яким ми маємо справу, досягає своєї кульмінаційної точки після важкої праці згідно з синодальним методом: консультації з Божим народом, нунціями, членами Пленарної асамблеї. Саме інформація, опрацьована на підставі всього цього, лягає на стіл Святішого Отця.
Перевіряти: тобто ми намагаємося досягти якомога більшої впевненості в тому, що певна особа має необхідні характеристики», — зазначив кардинал Уелле, ділячись трьома головними критеріями праці цього дикастерію.
Каплиця Конгрегації у справах єпископів
Методологія праці
Далі префект Конгрегації у справах єпископів поділився з ватиканським журналістом методологією праці, застосовуваної для вибору кандидатів на єпископське служіння. Йдеться про тривалий процес, який залучає багатьох людей. Передусім, кожні три роки єпископи, що очолюють митрополичі провінції, складають список тих пресвітерів, які, на їхню думку, гідні та здібні до єпископства. Після цього кандидатів розглядає відповідна Апостольська нунціатура, компетентна у цьому регіоні чи країні, залучаючи до справи Божий люд. У процесі консультування від тих, до кого звертаються про подання думки щодо одного з кандидатів, вимагається конфіденційності, щоби так отримати правдиву інформацію про кандидата й гарантувати захист репутації особи, чию кандидатуру вивчають. Обравши найвідповідніших кандидатів, справу передають Апостольському Престолові, де Конгрегація у справах єпископів ще раз вивчає кандидатів у світлі загальних критеріїв та з допомогою членів Пленарної асамблеї (на сьогодні це 23 кардинали та єпископи з усього світу) підготовляє остаточну пропозицію для Папи, який особисто приймає рішення щодо кандидата на єпископа.
Як і в будь-якій іншій сфері нашого життя, так і в цьому відповідальному процесі можна натрапити на нещирі інформації, людські амбіції чи приватні інтереси. Щоби в майбутньому цього уникнути, необхідно виховувати в наших вірних і пресвітерів дух жертовності й посвяти. «Церкві не потрібні честолюбці, ті, хто шукає перших місць, але люди, які щиро хочуть служити своїм братам і сестрам та вказувати їм шлях віри й навернення», — підсумував кардинал.
Характеристики кандидата на єпископа
Відповідаючи на запитання про характеристики й чесноти, на які найбільше звертає увагу Конгрегація у справах єпископів під час вивчення кандидатів, кардинал-префект підкреслив:
«Конгрегація у справах єпископів, на відміну від Конгрегації у справах святих, розглядає пасторальні справи кандидатів, які ще не є досконалими, але людьми на шляху до досконалості. У священникові, якого пропонують на єпископське служіння, безумовно, враховуються богословські та кардинальні чесноти, так звані основні людські чесноти; але найважливішим для цього служіння є розважність, яку не треба розуміти як стриманість чи сором’язливість, а як рівновагу між діями та роздумами у виконуванні відповідальності, що вимагає великої відданості та мужності».
фінансово.
Щиро дякуємо!
