«Щораз більше неофіційних єпископів у Китаї стикаються з перешкодами у своєму служінні. Домашній арешт, ізоляція, побутові труднощі та штрафи щораз сильніше ускладнюють пастирям зустрічі зі священниками та вірними. Цей факт загрожує кризою китайсько-ватиканської угоди», — пише для Asianews видатний знавець цієї тематики о.Бернардо Червеллера, колишній директор місійної агенції Fides.
Угода, підписана 2018 року, стосувалася тільки номінацій нових єпископів і залишила без змін питання єпископів «неофіційних», яких визнає Апостольський Престол, але не комуністична партія. Натомість від часу підписання й оновлення Тимчасової угоди діяльність проти «підпільних» єпископів стає чимраз очевидніша й різкіша, майже так, ніби їх хочуть усунути, всупереч передбаченим в угоді принципом збереження status quo.
Останній за часом інцидент стався у Ваньлі (округ Каньнан, провінція Чжецзян). Ця місцевість розташована на території дієцезії Веньчжоу, де єпископом — якого визнав Папа, але не партія — є Петро Шао Чжумін. У Чжезцяні, де кількість християн перевищує 10% населення, є сім’ї, які збудували каплиці на своїх приватних ділянках. 16 березня 2021р. китаєць Хуан Жуйсюн, 56-річний чоловік, подарував свою каплицю єпископові Шао Чжуміну та спільноті — близько 20 вірних. За це на нього наклали штраф у розмірі 20 тисяч юанів (понад 2500 євро). Підставою для звинувачення став факт, що пан Хуан дозволив єпископу Шао «використовувати каплицю для нелегальної релігійної діяльності, надаючи йому також обід, кімнату для відпочинку тощо».
Обвинувальний акт, складений місцевим управлінням з питань релігії, звертає увагу, що «полегшення нелегальної релігійної діяльності» суперечить новим приписам стосовно релігійної діяльності в Китаї. По суті, нові приписи, затверджені за кілька місяців до китайсько-ватиканської угоди, в лютому 2018р., вимагають, щоб «нормальна» релігійна діяльність відбувалась тільки в місцях, зареєстрованих урядом. Той факт, що каплиця, подарована Хуаном Жуйсюном, це приватний будинок і має всі необхідні дозволи на її використання як приватної каплиці, ролі не зіграв. Через це чимало китайських віруючих замислюються, чи молитися в приватних групах по домівках — як це відбувалося під час пандемії — не становить «нелегальної релігійної діяльності», за яку доведеться сплачувати штрафи.
Під цим кутом зору обвинувальний акт розкриває наступне порушення: «оскільки організатор нелегальної діяльності був висвячений закордонною інституцією, це суперечить принципові незалежності, автономії та самоуправління Церкви в Китаї». В цьому — суть справи: єпископ Шао Чжумін прийняв сакру з уповноваження Папи Римського («закордонна інституція») і не дотримується принципів «незалежності, автономії та самоуправління» Церкви в Китаї, — а це, за ствердженням комуністичної партії, елементи, необхідні для виконання служіння.
Від 1 травня ц.р. набудуть чинності нові так звані «Адміністративні засоби для релігійного персоналу». Вони вимагають, щоб кожен місцевий єпископ або священник (чи інша духовна особа в інших релігіях або конфесіях) відповідали критеріям «любити батьківщину, підтримувати керівництво Комуністичної партії Китаю, стояти на сторожі соціалістичного ладу, дотримуватися Конституції, законів, розпоряджень і принципів, практикувати головні цінності соціалізму, дотримуючись принципів незалежності й самоуправління релігії, та підпорядковуватися китайській релігійній політиці, зберігати національну єдність, етнічну єдність, релігійну гармонію і суспільну стабільність» (ст.3).
Отець Червеллера підкреслює, що єпископ Шао Чжумін — людина надзвичайно лагідна і мирно налаштована. Його недотримання принципу «незалежності, автономії і самоуправління» це не «терористична» опція, а християнська, оскільки він вважає, що його служіння завжди залежне від Петрового служіння Папи. І дуже цікаво те, що у випадку єпископа Шао Чжуміна зв’язок із Римським Первосвященником розглядається як зв’язок із «закордонною інституцією», натомість у випадку нових єпископських призначень, яких хоче партія, «останнє слово» папи (як сказав сам Франциск) вітається, і навіть (імовірно) вписане в угоду. «В будь-якому разі, штраф за надання гостинності у власному домі, де дають обід, кімнату для відпочинку тощо, виглядає як порушення китайської конституції, яка проголошує право кожного громадянина на релігійну свободу», — підкреслює експерт-італієць.
На думку о.Червеллери, постійні перешкоди, створювані для «неофіційних» єпископів, по суті заперечують китайсько-ватиканську угоду від вересня 2018 року, яка передбачала залишення справ у попередньому стані, доки Апостольський Престол та китайський уряд не заберуться до розгляду цього питання. Замість цього маємо єпископів під домашнім арештом, таких як Цзя Чжигоу; єпископів, у чиєму житлі обрізано воду, струм і газ, як у єпископа Ґо Сіньцзіна, а тепер ще єпископів, яких не можуть приймати їхні вірні, як Шао Чжумін.
Італійський експерт вважає, що в минулому «офіційні» та «неофіційні» єпископи зустрічалися, а «підпільним» спільнотам пропонувалося використовувати храми на свята. Разом із новими розпорядженнями, зокрема з новими засобами контролю, ця гостинність теж стає ризикованою і «нелегальною», творить ще більший розрив між «офіційними» католиками і «підпільними», роблячи примирення та об’єднання, таке бажане Папою Франциском, ще сильніше віддаленим.
Встановити, скільки в Китайській Народній Республіці насправді є християн, дуже складно, причому з кількох причин. Там немає офіційних і повністю достовірних статистик стосовно релігійного життя, — зрештою, не тільки стосовно християнства.
Можна припустити, що католиків у КНР налічується від 9 д 12 мільйонів, при чому, за офіційними даними, ця кількість не перевищує 6 мільйонів (урядове Управління з питань релігії говорить про 5,7млн). Своєю чергою, азійська пресагенція UCANews говорить про близько 13 мільйонів католиків, що становило би 1% населення Піднебесної загалом.
Розбіжності в підрахунках стосуються також і інших сторін життя Церкви: відповідно до цілком вірогідного Святодухівського центру досліджень (HSSC) у Гонконгу, в Китаї є 138 католицьких дієцезій, серед них — 116 «чинних», тобто таких, де проявляється якась діяльність, і 22 «пасивні», про які нічого не відомо.
Тим часом контрольований державою Патріотичний союз китайських католиків та офіційна, так само контрольована державою Китайська конференція єпископів пишуть, що в цій країні є 97 дієцезій. За HSSC, місцева Церква має 67 єпископів в «офіційній» («патріатичній») Церкві і ще 37 — у «підпільній», тоді як офіційні дані говорять про близько 60 дієцезіальних єпископів та їхніх помічників (очевидно, виключно в «патріотичній» Церкві).
За загальними оцінками, в Китає є близько 2,6 тис. священників із «патріотичної» Церкви і 1,4 тис. із «підпільної», що в сумі дало би приблизно 4 тисячі католицького духовенства в цій країні.
фінансово.
Щиро дякуємо!
