Урядовий лаїцизм Франції щедрий на несподіванки й суперечності.
Вознесіння в цій державі — вихідний, зате хрест на брамі кладовища може стати причиною багаторічної судової тяганини. Це один із прикладів суперечки на тему релігійних символів у цій країні.
У державній, тобто світській, конституції Франції вказано, що Вознесіння це день, вільний від праці. А оскільки це свято завжди випадає в четвер, це дозволяє подовжити вихідні до чотирьох днів поспіль.
Якби єпископат Франції вирішив піти шляхом інших країн і перенести святкування урочистості Вознесіння з четверга на неділю — зіткнувся би з масовими протестами не тільки католиків, але й агностиків, атеїстів та мусульман, каже хронікер телеканалу C-News і згадує постійні суперечки та судові спори про релігійні символи. Одна з таких спірних справ стосується боротьби за усунення хреста з цвинтарних брам та огорож.
У невеликому містечку Пренсе на заході Франції син одного з похованих на місцевому цвинтарі побачив, що брама некрополю прикрашена кованим залізним хрестом. Стверджуючи, що хреста не було, коли він кілька років тому поховав батька, цей чоловік зажадав усунення «релігійного символу, суперечного з принципами Республіки».
Мер Пренсе відмовився виконати його вимогу. «Мешканці прагнуть зберегти хрест, який завжди прикрашав ворота», — пояснив він в інтерв’ю для радіо.
Справа опинилася в адміністративному суді департаменту Пуатьє. Судді цієї інстанції звернулися по думку до Державної ради (так у Франції називається Верховний адміністративний суд). Рада постановила, що закон про відділення Церкви від держави (1905), званий законом про світськість, дозволяє вміщувати релігійні символи на гробах, цвинтарних пам’ятниках та будівлях, що служать релігійним церемоніям, — але вже не на публічній території, до якої зараховується огорожа і брама цвинтарів.
Увагу преси привернув схожий випадок у місцевості Сен-Сюльпіс-ле-Ґеретуа, в центральній частині країни. Тамтешній мер, визнавши, що хрест на цвинтарній брамі може бути недозволеним, постановив його усунути. Як пише регіональне видання «La Montaigne», це викликало протести й навіть лють місцевих мешканців.
Члени Державної ради водночас нагадали, що, відповідно до думки про світськість, якщо хрест був розміщений на цьому місці до ухвалення закону, він може залишатися на місці, як на цвинтарі, так і в іншому публічному просторі. Такі об’єкти також дозволяється оновлювати, зберігати й замінювати.
Після дослідження архівів виявилося, що цвинтарна брама в Пенсе була поставлена до 1905 року, тож хрест на ній може залишитися. На відміну від тієї брами, що в Сен-Сюльпіс-ле-Ґеретуа, бо вона постала у 1930-ті роки.
Згідно з репортажем, опублікованим у християнському тижневику «Le Pelerin», такі спірні справи загрожують ще щонайменше 25 цвинтарям у Франції. Коментатор видання зауважує, що проблему створює «фанатична світськість» деяких урядовців, радників та громадян.
Хронікер C-News поєднує зі справою цвинтарних брам атаки на ялинки в меріях та на міських площах, і нагадує «аферу» довкола пам’ятника св.Йоанові Павлу ІІ у бретонському Плоермелі. Там місцевий Союз вільнодумців визнав, що хрест, який увінчує аркаду над пам’ятником папі, суперечить законові про світськість. Від 2006 аж по 2018 рік справа точилася в усіх судових інстанціях аж по Державну раду, яка постановила, що пам’ятник може залишитися, але без хреста. Після чого було знайдено кошти, щоб дієцезія Ванн могла викупити пам’ятник і винайняти вантажний кран, щоби перенести його на 30 метрів далі, перед приватною гімназією Пресвятого Серця, тобто поза публічну територію.
Коментатор «Le Pelerin» визнав «ригористичну інтерпретацію закону 1905 року» в справі цвинтарних брам «презирством до історії всіх громад та їхніх мешканців».
Як написано в цій статті, у міжвоєнній Франції, яка ще не очуняла після жахіть Першої світової, запанувала релігійна ревність, особливо сильна серед сільського люду. Саме тоді встановлювали хрести і придорожні каплички «в публічному просторі». «Чи ж треба так дощенту стерти всю історію наших предків?» — запитує автор. І додає, що «афери довкола релігійних символів» показують розкол, що ділить французьке суспільство.
«І це не поділ на віруючих і невіруючих, а набагато більше на тих, хто поважає минуле і пам’ять про своїх предків, і на тих, хто хотів би знищити будь-яку згадку про релігійність», — підкреслює публіцист тижневика.
Переклад CREDO за: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
