Труднощі, які доводиться долати в досвіді молитви, стали темою роздумів, якими Папа поділився з учасниками традиційної аудієнції.
Справжній поступ у духовному житті полягає не в постійному захваті, а у здатності бути витривалими у важкі періоди. На цьому наголосив Папа Франциск, промовляючи до прочан, які в середу, 19 травня 2021р., зібралися на внутрішньому подвір’ї Апостольського палацу. Людній загальній аудієнції не завадила дощова погода, пише Vatican News. Слідуючи «за прикладом Катезизму», у межах бесід про молитву цю зустріч він присвятив «живому досвідові молитви, стараючись показати деякі її дуже поширені труднощі, які потрібно визначити і долати».
Розсіяність
Першою проблемою, перед якою постає той, хто молиться, є розсіяність. Людському розумові «важко надовго зупинитися на одній думці». Водночас боротьба за те, щоби «здобути і втримувати зосередженість», стосується не тільки молитви, а й навчання та праці. Навіть у спорті потрібні не лише фізичні тренування, але також здатність бути зосередженими і тримати увагу напруженою.
«Розсіяння це не провина, але з ними потрібно боротися», — сказав Папа. Він нагадав, що в християнській спадщині є чеснота, про яку ми часто забуваємо, але яка часто згадується у Євангелії. Йдеться про чування, пильність. Ісус часто закликає учнів чувати, пам’ятаючи про те, що раніше чи пізніше Він повернеться як наречений, що прибуває опівночі, як господар, що приходить несподівано для своїх слуг.
«Без знання про день і годину Його повернення, всі хвилини нашого життя є цінними, а тому їх не годиться тратити в розсіяннях. У певну мить, про яку не знаємо, наново зазвучить голос нашого Господа: того дня блаженними будуть слуги, яких Він знайде при справі, зосереджених на тому, що насправді вартісне», — сказав Наступник святого Петра.
Сухість і нудьга
Іншого підходу, за словами Папи, вимагають періоди сухості, про які Катехизм Католицької Церкви пише: «Серце не відчуває задоволення у думках, спогадах і почуттях навіть духовного характеру. Це є хвилина чистої віри, яка залишається з Ісусом під час агонії і в гробі». Причини сухості в молитві можуть залежати від нас, а можуть і від Бога, «який допускає певні ситуації як зовнішнього, так і внутрішнього життя».
«Вчителі духовного життя описують досвід віри як постійне чергування періодів утішення та спустошення, періодів, коли все дається легко, й тих, що позначені великими тягарями», — сказав Святіший Отець, підкреслюючи, що справжньою загрозою не є «сірі дні», а «сіре серце».
«Справжньою спокусою, в точному значенні» проти молитви й навіть «проти християнського життя», як зазначив далі Папа, є нудьга. Це, як написано в Катехизмі, «певна форма депресії, викликана послабленням аскези, послабленням пильності, недбайливістю серця». Підтримувана самовпевненістю, вона може привести «до смерті душі».
Не зупинятися
Як, отже, потрібно поводитися в цьому чергуванні проявів ентузіазму та пригнічення? «Потрібно навчитися постійно прямувати далі», — відповідає Святіший Отець, пояснюючи: «Справжній поступ духовного життя полягає не в постійному перебуванні у захваті, але в здатності бути витривалими у важкі періоди». В цьому контексті він нагадав «притчу про досконалу радість» святого Франциска з Ассізі, який повчав, що віртуозність ченця вимірюється «не нескінченними успіхами, що, немов дощ, падають із неба», але «витривалим прямуванням уперед, також і тоді, коли нас не признають, коли погано до нас ставляться; також і тоді, коли втратив первісний смак».
«Усі святі перейшли цією “долиною темряви”, тож не берімо за зле, якщо, перечитуючи їхні щоденники, чуємо звіти про вечори знеохоченої молитви, проведеної без смаку. Потрібно навчитися говорити: “Навіть якщо що Ти, Боже, здається, чиниш усе для того, щоб я перестав вірити в Тебе, — я не перестану молитися”. Віруючі ніколи не згашують молитву!» — наголосив Папа, згадуючи про приклад старозавітного Йова, який не мириться з несправедливим ставленням Бога, протестує та кличе Його розсудитися.
«Також і ми, набагато менше святіші й терпеливіші від Йова, знаємо: наприкінці, після цього періоду спустошення, коли ми підносили до неба німе волання та численні “чому?”, Бог відповість», — сказав Святіший Отець. Він заохотив не забувати про молитву «чому?», притаманну дітям, які ставлять багато запитань не для того, щоб отримати відповіді, але щоби привернути увагу тата. А Бог, підсумував Папа, «з любов’ю батька збере також наші найсуворіші та найгіркіші слова, приймаючи їх як акт віри, як молитву».
Привітання перед Зісланням Святого Духа
Наближенню П’ятдесятниці були присвячені вітання й побажання Папи Франциска, з якими він звернувся до учасників загальної аудієнції.
«Вже близьке свято П’ятдесятниці є для мене спонукою заохотити вас зі ще більшою ревністю випрошувати Святого Духа, щоби наповняв серця людей своєю любов’ю, сприяв сяянню в світі свого світла та пробудив в усіх постанови та вчинки миру», — сказав Папа Франциск, вітаючи італомовних учасників загальної аудієнції і тих, які єдналися за допомогою засобів комунікації.
Саме П’ятдесятниця, що відзначатиметься наступної неділі, перебувала в центрі побажань, які Святіший Отець скерував до різних груп прочан, телеглядачів і радіослухачів. «В очікуванні на П’ятдесятницю, немов апостоли, зібрані з Дівою Марією в світлиці Тайної Вечері, ревно просімо у Святого Духа втішення й миру для багатостраждальних народів, які живуть у важких ситуаціях», — сказав Франциск, промовляючи до франкомовних вірних.
Відправною точкою вітання, зверненого до поляків, була літургійна секвенція, що називає Святого Духа «Отцем убогих, Подателем дарів і Світлом сумлінь, солодким Гостем душ». У світлі цього літургійного тексту Папа заохотив молитися до Святого Духа, щоби приносив полегшення для трудів «праці рук та умів, серед денної спеки, серед тривог, боротьби та небезпек у сучасному світі». «Нехай же могутність Духа Святого буде вашою силою», — побажав він.
фінансово.
Щиро дякуємо!
