Подружжя — запам’ятайте це, любі, — потрібне для того, щоб закохатися в Бога. Не в дружину і не в чоловіка. Коли хтось закохається в Бога, то закохається і в дружину, і в чоловіка. Подружжя — це для того, щоб найважливішим був Бог.
Портал Aleteia пропонує фрагмент із книжки о.Петра Павлюкевича, відомого душпастиря, який нещодавно помер від тяжкої хвороби, «Про любов».
У Книзі Буття є фрагмент, що розпочинається словами: «Недобре чоловікові бути самому» (2,18нн). Якби хтось із чоловіків або котрась із жінок запитали мене: «Отче, будь ласка, а ому Святе Письмо каже: недобре чоловікові бути самому?» — я би запросив їх, щоб вони мене супроводжували під час відвідин із колядою.
Коли я ходив по коляді, ще в Отвоцьку, (…) зустрічав безліч самотніх жінок. Самотніх медсестер, старих дів, і розлучених, і вдових. Входячи у їхні помешкання, я бачив, що хата має пристойний вигляд. Але коли приходив до самотнього чоловіка, у вухах звучало: «Недобре чоловікові бути самому». Ну от недобре! Ми, священники, знаємо, що якби не наші любі сестри-черниці, які не раз приводять нас до ладу, якби не наші мами — якщо котрийсь священник іще має маму, чи якби не якісь добрі жінки на парафії, то була би драма.
Чоловік націлений на дію. І чому недобре, щоби він був сам? У нього є дві можливості. Або він загнуздає цю діяльність — комп’ютерочок у нього працює, автомобільчик відрегульований, докторатик написаний, у фірмі порядок, — і тоді може почати нудитимся і робити дурниці. Або він не дасть собі ради з чинністю: не вміє знайти роботу, не вміє заснувати фірму, збанкрутує, — і тоді він розбитий. То жінка спроможна тримати чоловіка в послуху і знову його поставити на ноги. Припильнувати, щоб він, якщо вже роботу поробив, не забрався до роблення дурниць, а якщо йому вже це вдалося, то щоб узяв себе в руки й не піддавався.
Це справді кість із моїх костей!
Коли чоловік самотній, йому залишається тільки світ дії. Цікаво, що коли Господь Бог приводив до Адама все соворене, Адам — як написано — не знайшов помочі, собі придатної (Бут 2,20). Як то — не знайшов собі придатної допомоги? А кінь? Скільки ж то кінь в історії людства допомагав людині. А слон? А якийсь там промисловий птах? А голубки, які носили воєнну пошту? Тим часом Адам не знайшов собі в них жодної допомоги, тому що ані тварини, ані якась річ не допоможуть чоловікові.
Чоловіки, я знаю, що багато хто з нас уникає міжособистісних стосунків. Ой, ті розмови з дружиною, ті розмови з дітьми… «Ідіть так, пограйтеся собі, тато тут собі поколупається в радіоприймачі, який він, правда, вже двадцять років як ремонтує і все ніяк не може відремонтувати». Своєю чергою, чоловіки люблять речі. Ми обожнюємо балачки про автомобілі, процесори, політику. Бо й політика теж не є входженням в міжособистісні стосунки, а тільки теоретизуванням. Але ніщо з цих речей не дало Адамові того, чого він шукав. Він не знайшов допомоги.
Світ речей ніколи нам не допоможе. Хоч би ми комп’ютер не знаю як налаштували, фірму заснували, в навчанні осягнули фантастичні результати, другу освіту опановували. Це все тільки речі. Господь Бог дозволив Адамові переконатися, що речі йому не допоможуть, і тоді поставив біля нього Єву. Адам уперше подає голос, він вигукує: «Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла!» (Бут 2,23а).
Нескінченна жінка
Що йому подобається в Єві? Що вона — така ж, як і він. Що це кість від його костей, тіло від його тіла, кров із його крові. Що вона йому рівня. Це Адамові подобається.
Нині люди так тужать за речами. Виробництво неймовірно роздуте. Телевізори, мобілки, машини, комп’ютери — це все нам потрібне, але через цю електроніку, що нас оточує, можна впасти в ілюзію, що цього світу нам буде достатньо. Світу становища і кар’єри. Ні, це не так. Людину заспокоїть людина. (…)
Господь Бог це геніально вигадав. Перший чоловік — повторюю — висловив захват Євою, жінкою. Нині чоловіки висловлюють захват численними Євами, жінками, але це можливе тільки за умови, що вони не трактуватимуть їх як речі, як щось, що здобувають. Таке мислення про стосунки з жінкою провадять у безвихідь. Мені дуже подобаються почуті колись роздуми на тему жінки як дії. Коли дивишся на оголену жінку — на художнє фото, мистецьки красиве, то його героїня не має ні початку, ні кінця. Чоловік, як відомо, тут починається, там закінчується. У жінки ж це волосся так ллється, потім отак закручується, тут нібито закінчується, але ще одна прядка десь закручена в інший бік. Прошу звернути увагу, що якщо ми насправді дивимося на оголену жінку, яка лежить, то її тіло вельми подібне до знаку нескінченності. Ті округлості не мають ні початку ані кінця. У чоловіка все ясно. У жінки складно втямити, де вона починається, а де закінчується.
Насамперед Бог, а потім чоловік і дружина
Подібно і з жіночою мудрістю. Це неосяжний світ. Колись я розмовляв із сестрою-черницею, що прилетіла в Польщу літаком. Я запитую:
— Сестро, а чи ви, вийшовши з літака, їхали автокаром по плитах льотного поля?
— Ні, ми виходили через манжету, — відповідає.
— Певно, через рукав, — виправив я.
— По рукаву ми йшли, але виходили через манжету.
І нехай мені хтось із чоловіків скаже, що це нелогічно! Виходять же через манжету.
Це таке оригінальне, неповторний погляд на світ. Чому Господь Бог це так вигадав? Може, для того, щоби жінка була для чоловіка трохи незрозумілою? Щоб вона була для нього таємницею?
Подружжя, зв’язок чоловіка й жінки, це не для того, щоби тому чоловікові й тій жінці було добре. Подружжя це не для того насамперед, щоб любов чоловіка й жінки розвивалася, щоб їм усе дати, щоб їх влаштувати, щоби чоловік і жінка реалізувалися. Коли наречені приходять до храму, щоб укласти Таїнство Подружжя, вони не сидять обернені обличчями одне до одного. Вони сидять обличчями до дарохранительниці. Одне до одного вони обертаються тільки на мить, на момент укладення подружжя, коли я їм перешкоджаю, махаючи тою стулою перед носом, постійно щось кажучи і підставляючи мікрофон. Коли це станеться, таїнство сповниться, вони знову повертаються до Пресвятих Дарів. Подружжя — запам’ятайте це, любі, — це для того, щоб закохатися в Бога. Не в жінку, не в чоловіка. Як хтось закохається в Бога, то закохається і в жінку, і в чоловіка. Подружжя — це для того, щоб Бог був найважливішим.
фінансово.
Щиро дякуємо!
