Під час загальної аудієнції в середу 26 травня 2021р. Папа Франциск зустрівся з п.Лідією Максимович.
Трирічною дитиною вона разом із матір’ю, дідусем і бабусею потрапила до концтабору Аушвіц. Папа поцілував витатуюваний табірний номер на її руці, пише Stacja7.
Після закінчення загальної аудієнції, що відбулася на площі св.Дамасія, Святіший Отець підійшов до вірних. Там він зустрівся з п.Лідією Максимович, яка показала йому свій табірний номер, витатуюваний на руці. Франциск його шанобливо поцілував.
Пані Лідія приїхала в Італію на запрошення італійського товариства «Memoria Viva». Вона має стати учасницею серії зустрічей із представниками влади в регіоні П’ємонт, а також у кількох освітніх зустрічах по школах.
Про неї покажуть фільм — «La bambina che non sapeva odiare» («Дівчинка, яка не вміла ненавидіти»). Зокрема, саме на ній сумнозвічний доктор Йозеф Менгеле тестував кров і щеплення, призначені для німців, які воювали на фронті.
У розмові з журналістом Vatican News жінка звернулася з закликом до молодих поколінь — не допустити повторення цієї жорстокості.
«Зі Святішим Отцем ми порозумілися поглядами, не мусили нічого казати, слова були непотрібні», — так п.Лідія Максимович описала свою зустріч із Папою Франциском.
Коли пані Лідія, під час привітання зі Святішим Отцем, підкотила рукав і показала йому татуювання з табірним номером «70072», той на якусь мить зупинив на ньому свій погляд, а тоді схилився і поцілував той знак, який і через десятиліття після війни нагадує про пережиті жахіття. Жодних слів, лише спонтанний і сповнений чутливості жест. Жест, який «зміцнив мене та примирив зі світом», — сказала жінка.
Лідія Максимович народилася в Білорусі, нині проживає в Кракові. Вона прибула в Італію на запрошення асоціації «Жива пам’ять», що в Турині, щоб поділитися з молоддю своїм свідченням. Свою подорож, не раз перенесену з огляду на пандемію, вона вирішила використати також як нагоду завітати до Рима та зустрітися з Папою.
Цих кількох миттєвостей зустрічі було замало, щоб розповісти йому свою історію, але пані Лідія зробила Святішому Отцеві подарунки, що символізують три опорні колони її життя: пам’ять, надію та молитву. Йдеться про біло-блакитну хустинку з літерою «P» (Polska —Польща) на червоному трикутнику, яку під час пропам’ятних заходів використовують польські в’язні концтаборів; картину, на якій вона зображена дитиною, що тримає за руку маму, скерувавши погляд у далечінь перед входом до концтабору «Біркенау»; та розарій, освячений її похресником о.Даріушем, щоденним свідком її молитов.
Незважаючи на пережите зло, жінка не перестала вірити в Бога. Коли їй було всього три роки, 1941 року, їх із мамою і старшими родичами депортували з білоруського села до концтабору через звинувачення у співпраці з партизанами. В концтаборі їх позначили як поляків, літерою «P», нашитою на смугастій робі; мати з донькою розділили: перша потрапила до бараку робітниць, друга — до бараку з дітьми. Там Йозеф Менгеле проводив експерименти над дітьми, вагітними жінками, над близнятами та особами з вадами розвитку. Через майже 80 років Лідія пам’ятає той біль і жорстокий погляд «ангела смерті», як називали Менгеле.
Після визволення дівчинку прийняла одна польська сім’я. Лише 1962 року вдалося за допомогою Червоного Хреста розшукати її рідну маму. «Я ніколи не переставала її шукати, хоч і вважала, що вона померла. Ми не бачилися 17 років», — розповідає пані Лідія. Сьогодні почувається виснаженою, але всіма силами чіпляється за життя, бо вважає, що має місію: підтримувати живою пам’ять серед нових поколінь, між якими, як здається, знову починають розквітати привиди расизму. А тому через Vatican News та Радіо Ватикану вона звертається до них із закликом: «У ваших молодих руках — майбутнє світу. Прислухайтеся до моїх слів, відвідуйте Аушвіц і Біркенау та зробіть усе для того, щоб ці жахіття ніколи не повернулися. Ця історія не повинна повторитися!»
фінансово.
Щиро дякуємо!
