Наші взаємини з небесним Отцем не мають магічного характеру. На це звернув увагу Папа Франциск, роздумуючи під час чергової загальної аудієнції про молитву, яка нам здається невислуханою.
Зло — пан передостаннього дня, але ніколи — останнього, бо останній день належить Богові. Так Папа Франциск підсумував свою катехизу з нагоди загальної аудієнції, що в середу, 26 травня 2021р., відбулася на внутрішньому подвір’ї св.Дамазія у Ватикані, повідомляє Vatican News. Роздумуючи в межах циклу про молитву над різними труднощами, з якими стикається молільник, цього разу Святіший Отець присвятив свої роздуми «радикальному закидові» проти молитви. Він випливає зі спостереження, яке трапляється робити нам усім: ми молимося, просимо, а в результаті здається, що наші молитви залишаються невислуханими. А якщо наш мотив благородний, як-от одужання хворого чи припинення війни, то така ситуація здається скандальною. Якщо Бог — це Отець, то чому Він не вислуховує нас? Адже Він сам запевнив, що дасть добрі речі дітям, які про них просять!
Служимо Богові чи Він має нам служити?
Шукаючи відповіді на це запитання, Святіший Отець вказав: хороший підсумок цього аспекту знаходимо в Катехизмі Католицької Церкви. Катехизм застерігає нас від небезпеки «не жити справжнім досвідом віри», тобто «перетворити стосунки з Богом у щось магічне». «Справді бо, — сказав Папа, — коли молимося, то можемо впасти в небезпеку становища, коли не ми служимо Богові, але претендуємо на те, щоби Він служив нам». Так народжується молитва, що завжди домагається та хоче спрямувати події згідно з нашим задумом, «не допускаючи жодних інших проєктів, окрім наших прагнень». У цьому контексті Папа скеровує до молитви, якої нас навчив Ісус, — молитви «Отче наш», яка хоч і складається із самих прохань, та перші з них є немовби з боку Бога: «просять не здійснення нашого проекту, але Його волі щодо світу».
З нами Бог, але чи ми з Богом?
Як зазначив Святіший Отець, апостол Павло в Посланні до римлян нагадує: ми навіть не знаємо, про що нам належить просити. Тож «коли молимося, то мусимо бути смиренними, щоби наші слова насправді були молитвами, а не пустослів’ям, яке Бог відкидає». Адже є можливість, що ми можемо молитися з огляду на помилкові спонуки: наприклад, щоб «здолати ворога на війні, не запитуючи себе про те, що Бог думає про цю війну». «Написати на хоругві “З нами Бог” — легко, чимало хто гарячково запевняє, що Бог є з ними, але небагато хто переймається тим, щоб перевірити, чи вони самі насправді з Богом. Під час молитви Бог має нас навернути, а не ми Бога», — сказав Папа.
Наш час і Божий час
Однак, за словами Наступника святого Петра, залишається скандальною ситуація, коли люди моляться зі щирим серцем, випрошують блага, «які згідні з Божим царством», як-от мама, що молиться за хвору дитину… Чому, здається, Бог не вислуховує? Щоб відповісти на це запитання, потрібно «спокійно медитувати над Євангеліями». Розповіді про життя Ісуса наповнені молитвами: чимало людей просять про зцілення, всі ці молитви «пронизані стражданням», підносячи прохання: «Змилуйся над нами!»
Іноді відповідь Ісуса є негайною, в інших випадках — відкладеною в часі. Як-от у випадку жінки-ханаанки, що довго просила про зцілення дочки й навіть почула відповідь, яка могла пролунати образливо, — однак не втратила відваги, турбуючись лише про здоров’я дитини. Папа також вказав на випадок оздоровлення паралітика, якого принесли друзі: Ісус спочатку відпускає його гріхи, а лише після цього оздоровляє тіло. Й ми маємо досвід того, що речі, про які ми просили, не сталися відразу, але згодом розв’язалися згідно з Божим способом, а не таким, як його бачили ми.
З вогником віри
Святіший Отець окремо зупинився на євангельській розповіді, що пролунала на початку аудієнції: воскресіння доньки Яїра. Бачимо батька з «пробитим серцем», який приходить до Ісуса і просить врятувати хвору дитину. Цього разу Ісус відразу погоджується, але в дорозі, коли стається інше зцілення, надходить новина про те, що дівчина померла. Здається, що це кінець; але Ісус каже до батька: «Не бійся, тільки вір!»
«Бо віра є тим, що підтримує молитву. І справді, Ісус пробудить цю дитину зі сну смерті. Але протягом певного часу Яїр мусів ходити в пітьмі з самим лише вогником віри», — зазначив Папа. Ісус навчав, що той, хто має віру, пересуває гори. Але йдеться про те, щоб «насправді мати віру».
Господь останнього дня
Підсумовуючи, Святіший Отець звернув увагу на те, що також молитва Ісуса в Гетсиманії здається невислуханою. «Отче, якщо можливо, віддали від Мене цю чашу…» Але схоже, що Отець Його не чує… «Син муситиме до кінця випити чашу Страстей. Але Велика Субота — це не останній розділ, бо третього дня, тобто в неділю, є воскресіння. «Зло — володар передостаннього дня: добре це затямте. Зло ніколи не є володарем останнього дня, лише передостаннього, тієї хвилини, що є найтемнішою вночі, саме перед світанком», — сказав Папа, додаючи: «Бог є Господом останнього дня. Бо він належить лише Богові та є днем, коли сповняться всі людські прагнення спасіння».
фінансово.
Щиро дякуємо!
