«Отче наш, що єси на небесах…». Ми промовляємо ці слова так часто, що вже не завжди і замислюємося над їхнім значенням.
Зупиніться і подумайте, що для вас насправді означає називати Бога своїм Отцем?
1.Бог — Творець
У Старому Завіті Ізраїль сприймав Бога як батька нації, батька свого народу. Пророк Єремія каже: «До водяних потоків поведу їх, дорогою рівною, де не спотикнуться. Бо я — Ізраїлеві батько, й Ефраїм — мій перворідний» (Єр 31,9).
Давнє розуміння Бога як батька пов’язане з роллю Бога як Творця. У Святому Письмі Бог постає як автор життя, творець усього сущого. Пророк Ісая пише: «Тим часом, Господи, ти — наш Батько! Ми глина, ти наш гончар, і всі ми діло твоєї руки» (Іс 64,7). Ці слова спираються на Книгу Буття, яка вказує, що «Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху» (Бут 2,7). Батько дихає життям, надаючи форм і вигляду нашим серцям.
Той, хто створив життя, без роздумів перетворює нас для нового життя. З моменту приходу гріха та його шкоди у світ Бог-Отець працює над тим, щоб повернути нам життя. У Євангелії Отець говорить: «Я буду вам Отцем, ви ж будете мені синами та дочками» (2Кор 6,18).
Завдяки своєму сотворінню і відтворенню у благодаті ми були всиновлені нашим небесним Отцем. За першим даром творіння настав другий дар відтворення: відкуплення, тобто прощення наших гріхів.
Сотворення та відтворення показують нам, як сильно любить нас Отець, називаючи нас своїми синами і дочками. Батько для всіх як Творець, Бог також є нашим духовним батьком через благодать, даруючи нам надприродне життя. Діти не бувають далеко від батька. Тому ми можемо підійти до Бога з упевненістю нащадків, близькістю синів та дочок. Він запрошує нас до життя з Ним!
2.Бог забезпечує нас
Отець, який спочатку сотворив, а потім перетворив нас, автор життя земного і життя вічного, постійно дбає про своїх дітей. Цар Давид молився: «Благословен, о Господи, Боже Ізраїля, батька нашого, по віки вічні! Твоя, о Господи, велич, сила, слава, вічність і пишнота, бо все, що на небі й на землі, твоє! Тобі, о Господи, належить царство! Ти вищий над усе як Владика!» (Хр 29, 10-11).
Але ми можемо впасти у спокусу занадто прив’язатися до природних аналогій батьківства, а потім застосувати їх до Бога. Наприклад, природно, що діти ростуть і самостверджуються. Вони прагнуть незалежності, можливості забезпечити себе і створювати власні сім’ї. Я знаю, що мій батько у певному сенсі радий, що я став священником, тому що він не мав упевненості у тому, як мені допоможе у житті науковий ступінь з філософії та французької літератури.
Але Бог-Отець ніколи не очікує, що ми станемо незалежними від Нього. Святе Письмо говорить: «Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни» (Як 1, 17). Бог завжди забезпечує нас. У темряві нашої потреби Бог-Отець послав нам свого єдиного Сина, демонструючи свою постійну турботу про нас. Євангеліє від Йоана говорить: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Йн 3,16).
3.Бог — невичерпне Добро
Оскільки кожен добрий батько бажає найкращого своїм синам та донькам, Бог-Отець дає нам кожен добрий дар, який ми тільки можемо собі уявити. «Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять» (Мт 7,11).
Часто кажуть, що батьки хочуть для своїх дітей більшого, ніж мали і досягли вони самі. Бог-Отець, безмежно досконалий, хоче щоби ми вічно брали участь у тій нескінченній любові, яка характеризує життя святих на Небі. І на відміну від того, що може дати будь-який земний батько, Боже добро ніколи не закінчиться. Ми не можемо просити у Бога занадто багато чи випробовувати Його доброту.
Нам не потрібно розробляти стратегію того, що просити у нашого небесного Отця. Поміркуйте над тим, що сказав святий Павло римлянам: «Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас, — як же разом із ним не подарує нам усього?» (Рим 8,32). З таким Батьком — ніщо не занадто, ніщо не може бути надмірно великим для Його милосердя і любові!
4.Бог — вірний
Занадто часто сім’ї залишаються зламаними чи зраненими через батька, який втікає або зраджує родину іншим чином. Однак Бог-Отець — це досконала вірність і незмінна відданість.
Коли я був дитиною, девізом єпископа нашої дієцезії були слова: «Бо милість його вічна». Ця фраза, взята з псалма 136, проголошує незмінну любов Бога, яку Він завжди пропонує своєму народові. Це обіцянка постійної присутності Божого милосердя, Божої готовності обсипати дарами своїх дітей — як це робив батько з притчі про блудного сина.
З Богом ми у безпеці. Він — це єдина незмінна річ у житті, Він — той, на кого ми завжди можемо покластися. Ісус обіцяв своїм учням: «Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого!» (Йн 10, 29). Незалежно від усіх наших життєвих бур, вірність Отця залишатиметься незмінною і непохитною!
Переклад CREDO за: о. Патрік Бріско ОР, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
