Погляд

Чи у Святому Письмі перелічені всі 10 заповідей?

07 Липня 2021, 15:17 2354

Знайти у Святому Письмі чіткий перелік 10 заповідей — завдання непросте, а то й неможливе. Справа не в тому, що вони приховані в якомусь незрозумілому уривку, який легко пропустити. Якраз навпаки — біблійні тексти містять аж три різні версії заповідей: у книзі Вихід (20, 2-17), у книзі Второзаконня (5, 6-21) та у книзі Левіт (19).

Завдання ускладнюється ще й тим, що ці три версії скомпоновані та сформульовані зовсім по-різному. Скласти з них чіткий список із 10 пунктів — делікатна справа, яка вимагає виняткових герменевтичних і редакторських навичок. 

Зайве говорити, що залежно від того, чи є читач юдеєм, чи християнином (ба більше — до якої християнської деномінації він належить), ці заповіді будуть пронумеровані (і сформульовані, і розтлумачені, й укладені) по-різному. Наприклад, католики відносять до першої заповіді як «Нехай не буде в тебе інших богів крім мене», так і «Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини». Лютерани погоджуються з ними у цьому питанні, але інші протестантські конфесії розділяють цю заповідь на дві окремих.

Перші дві версії Декалогу (із книг Вихід та Второзаконня) — це ті, з якими сучасні читачі знайомі більше. Вони відносно схожі між собою. Але це не означає, що вони не відрізняються одна від одної у певних важливих аспектах. Наприклад, у книзі Вихід заповідь про день суботній є радше «інтелектуальною» чи «духовною», тоді як книга Второзаконня описує її більш «фізично». В оригінальному тексті книги Вихід використовується єврейське слово «пам’ятати» день суботній, тоді як Второзаконня закликає «зберігати» або «активно зберігати» (в українському перекладі Івана Хоменка — «додержуй день суботній»).

Безумовно, у пам’яті є суто практичний, «фізичний» аспект. Ми пам’ятаємо щось, коли активно займаємося діяльністю, яка допомагає закарбувати це у пам’яті. Але різниця між цими двома текстами робиться радикальнішою, якщо ми продовжуємо читати. У книзі Вихід приводом для особливого вшанування суботи є семиденна історія сотворення світу: «Бо шість днів творив Господь небо і землю й море, і все, що в них, а сьомого дня відпочив; тим і благословив Господь сьомий день і освятив його» (Вих 20,11). Навіть якщо читач здатен прийняти той факт, що всемогутньому Богові може знадобитися трохи відпочинку після створення світу, то визначити своє сприйняття «втомленого Бога» — завдання не з простих. Як читач може виміряти ступінь Божої втоми? Як нам уявити собі Божий «вихідний день»? Як ми можемо наслідувати Його відпочинок? Зрештою, як нам узагалі розуміти цей відпочинок, враховуючи, що книгу Буття не годиться читати буквально? Як і варто очікувати, християнська та юдейська традиції сильно відрізняються одна від одної в цих аспектах.

Книга Второзаконня, навпаки, тісно пов’язана з конкретним епізодом, узятим із розповіді про звільнення Ізраїля з фараонового рабства: «Пам’ятай, що ти був рабом у Єгипетській землі і що Господь, Бог твій, вивів тебе звідтіля потужною рукою і простягнутим рам’ям; тим і заповідав тобі Господь святкувати день суботній» (Втор 5,15). Пам’ять про суворість і жорстокість неволі й рабської праці надає заповіді зовсім іншого, більш безпосереднього і менш метафізичного значення.

Це найбільша різниця між цими двома версіями — але вона, безумовно, не єдина. І Вихід, і Второзаконня закликають шанувати свого батька і матір, але книга Второзаконня додає: «як заповідав тобі Господь, Бог твій», тоді як книга Вихід пише: «щоб довголітній був ти на землі, що Господь, Бог твій, дасть тобі». Заповідь, яка застерігає від пожадання жінки та дому ближнього свого, також відрізняється за розподілом пріоритетів: у книзі Вихід на першому місці стоїть «не зазіхатимеш на дім ближнього твого», тоді як книга Второзаконня спочатку пише: «Не пожадай жінки твого ближнього», додаючи до цієї заповіді також окрему згадку про поле ближнього свого.

Інші відмінності полягають у тому, чи вважати слова «Я – Господь, Бог твій» першою заповіддю, чи ні. Християни загалом сходяться на тому, що їх не можна вважати заповіддю, оскільки ці слова не вимагають від людини жодних дій. З іншого боку, рабинська традиція стверджує, що це, значною мірою, не лише декларація, а й заповідь. Якщо ми розглянемо контекст, у якому були написані ці тексти (часи, коли монотеїзм ще був рідкістю), то зрозуміємо, що визнання Господа єдиним та істинним Богом для того часу було свідомим, часто ризикованим учинком.

Але, можливо, показовішим за ретельний перелік відмінностей може стати той факт, що ніде в оригінальних біблійних текстах — ні у книзі Вихід, ні у книзі Второзаконня, ні у книзі Левіт — не вживається слово «заповідь». Слово, яке використовується на означення того, що традиція називає «заповідями», — це просто «слова». На початку 20 розділу книги Вихід написано: «Тоді Бог промовив усі ці слова». Слово «Декалог» буквально перекладається не як «10 заповідей», а як «10 слів».

Під час однієї з аудієнцій Папа Франциск пояснював, що вживання «слова» замість «заповіді» підкреслює різницю між отриманням наказу та відзначенням того факту, що хтось намагається говорити з нами. Це задає настрій для діалогу між тим, хто говорить, і тим, хто слухає; тексти, в яких викладено Декалог, націлені насамперед на встановлення стосунків між Богом та Його народом.

Пояснюючи свою думку, Папа Франциск посилається на книгу Буття, яка, на його переконання, перебуває в типологічних стосунках із цими біблійними текстами. Він згадує, як сатана обдурив Адама і Єву: «Він хотів переконати їх, що Бог заборонив їм їсти плоди з дерева пізнання добра і зла, щоби тримати їх у покорі. Проблема полягає якраз у цьому: чи перше правило, яке Бог дав людині, було наказом деспота, що забороняє і примушує, а чи воно було турботою батька, який піклується про своїх дітей, захищаючи їх від самознищення? Це слово чи наказ?»

Оригінальний текст, у якому сказано «слово», а не «заповідь», нагадує нам, за словами Папи, що «наказ — це такий тип спілкування, який не вимагає діалогу. Слово, з іншого боку, — це важливий засіб такого типу стосунків, як діалог. Ми отримали слово Боже, нам надали змогу спілкуватися, а заповіді — це слова Божі: за допомогою цих десяти слів Бог говорить про себе та очікує на нашу відповідь».

 

Читайте також: Єдина книга Святого Письма, у якій не згадується Бог

 

Переклад CREDO за: Даніель Еспарса, Aleteia

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Папа Франциск

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: