Відбудовування людських стосунків — це важливий спосіб виходу з пандемії. Про це говорили лікар, психолог і душпастир, учасники науково-популярної конференції, яка 7 липня 2021р. відбулася в Медійному центрі Католицької інформаційної агенції.
Про постковідні ускладнення та способи вернутися в норму говорила доктор Йоанна Барчинська, кардіолог, фахівець із внутрішніх хвороб. Зокрема, вона звернула увагу на ускладнення в дихальній системі й кардіологічні труднощі, а також на явище «туману в голові», прояви депресії або стани нав’язливого страху. Як підкреслила лікарка, тим, хто перехворів на ковід — незалежно від того, в тяжкій чи легкій формі, — варто пройти певні контрольні обстеження, бо деякі серйозні ускладнення з’являються незалежно від ступеню «тяжкості» інфекції.
Як повернутися до норми? Пані Йоанна підкреслила значення не надмірної фізичної активності (не до втоми), здорового харчування з переважанням рослинних страв, і здорової кількості сну (звертаючи увагу на особливу цінність сну до 24 години). Також вона говорила про відмову від енергетиків та залежності від мультимедіа, як і про значення близьких стосунків з іншими — щоб надолужити час, коли ми були по карантинах.
Посилаючись на результати дослідження Гарвардського університету (яке триває вже 75 років), пані докторка підкреслила, що вміння будувати близькі, глибокі зв’язки з іншими відбивається не тільки на особистому почутті щастя, але також на інтелектуальних силах і тривалості життя.
Про труднощі, пов’язані з досвідом пандемії, а також про шанси, що можуть бути з цим пов’язані, говорила Мальвіна Анна Ужаровська — психологиня, журналістка порталу mZdrowie.pl. Як підкреслила пані психолог, з метааналізу кількох десятків проведених у світі досліджень на тему пережиття пандемії випливає, що в людини є цілком добрі психологічні захисні механізми, що полегшують проживання таких ситуацій. Доповідачка заохотила консультуватися з фахівцями, коли з’являється психологічний дискомфорт, який перешкоджає нормальному функціонуванню, порушує стосунки чи заважає працювати. Навіть невелика підтримка може допомогти, підкреслила вона.
Говорячи про психічні проблеми, пов’язані з пандемією, пані психолог звертала увагу насамперед на страх, почуття напруженості, проблеми з концентрацією уваги, відчуття втрати контролю над своїм життям. Найважливіше зараз — відбудувати в собі почуття безпеки й повернутися до почуття контролю. Доповідачка звернула увагу, що люди схильні базувати почуття безпеки на зовнішніх чинниках. Але це оманливе; натомість важливо обдумати, що залежить від мене, що я можу зробити, щоб почутися безпечніше.
Пані Ужаровська звернула увагу і на певні позитивні явища, пов’язані зі складним досвідом часу пандемії: чимало людей призвичаїлися готувати вдома, відмовившись від оброблених харчових продуктів; багато хто зайнявся мистецтвом і творчістю; чимало сімей були певною мірою змушені почати спілкуватися; багато хто відкрив для себе природу.
Говорячи про правильний вихід із пандемії, доповідачка звернула увагу, зокрема, на значення емоцій, конфронтації з ними та ставання в правді, а також на потребі дбати про інших. Це, пояснила психологиня, задовольняє нашу глибоку потребу бути корисними для суспільства та підтримує наше почуття самоідентифікації.
Церква, зазначив о.др Ян Конарський, викладач моральної теології у Варшавському університеті, ще до певної міри перебуває «в тіні ковіду». Досвід найважливіших літургій року з обмеженою присутністю вірних став шоковим для багатьох душпастирів. «Попри трансляції, ми мали відчуття глибокої пустки. Це змушувало нас запитувати себе, чи ми не потрапляємо в пустку з проповіддю Євангелія, чи наші стосунки з вірянами достатньо міцні, щоб цю пустку перейти?» — запитав священник. На сьогодні головним духовним завданням стало повернення зв’язків у суспільній тканині Церкви; але при цьому уникаючи спокуси повернутися до того, «щоб було як раніше».
— Кожна криза має пасхальний характер, це доторк смерті, який може провадити до чогось нового, — сказав він. Із деяких ситуацій, зазначив священник, можливо вийти, коли вирішуєш будувати все заново. Цей отець, парадоксальним чином, вбачає шанс у тому, що до храмів стало приходити менше людей. Тому що приходять ті, для кого це насправді важливо, а окрім того, у менших групах більшим ж шанс будувати реальну спільноту. Хоча, звісно, це вимагає великої праці від душпастирів. — Ті, хто хоче, мають знати, що вони можуть повернутися. Людей треба оточити сердечністю і чуйністю. Будувати зв’язки. Менше повчань, більше діалогу, — закінчив свій виступ о.Ян.
фінансово.
Щиро дякуємо!
