Раніше ми вже писали про майбутніх святих чоловіків Римо-Католицької Церкви в Україні. Тепер прийшла черга поглянути і на жіноче обличчя святості.
А кандидаток до слави вівтаря, повірте, нашій Батьківщині не бракує.
1.Слугиня Божа Софія Тайбер
Мати Софія Паула Тайбер належить до грона найбільших містичок минулого століття. Їй об’явився Ісус та вказав на свою Пресвяту Душу, яка є тією силою, що дасть відродження кожній окремій людській душі і всім душам разом, а отже, і цілому людському роду…Але мало хто знає, що це містичне об’явлення Ісуса відбулося в одному з храмів Житомира, куди разом із батьками перебралася п’ятирічна Софія.
Хоча вона виховувалася в релігійному дусі, проте у підлітковому віці відійшла від віри та Церкви. Несподіване навернення Софія пережила, коли випадково у Велику П’ятницю зайшла у храм св.Олександра, коли там тривала адорація Пресвятого Таїнства. Як у випадку зі святим Апостолом Павлом у дорозі до Дамаску, ця зустріч із Воскреслим Христом змінила її життя. Відтоді Слуга Божа Софія Тайбер зазнавала надприродних речей, які тривали аж до її смерті: вона бачила свого янгола-хранителя, мала об’явлення Богородиці та св.Йоана Хрестителя, мала досвід огортання безмежною Божою Любов’ю. Проте центральною подією, що визначила її життєву місію, стало відкриття їй таємниці Пресвятої Душі Христа.
Господь промовив до неї: «Ось Я, Втілений Бог, є перед тобою і віддаю тобі Мою Божественну Душу на власність. Візьми її з усім її багатством і красою, візьми її цілу для всього світу. Однак віддай мені за це цілу твою душу, бо Я так сильно її полюбив. Забери, возлюблена, Душу Мою на власність і неси її в собі цілому світові». Ця подія стала основою для появи образу Душі Ісуса (який відтоді прославився численними чудесами та наверненнями) авторства Адольфа Хили — того самого художника, що намалював краківський варіант Образу Ісуса Милосердного. Це не єдиний збіг, адже сповідником матері Софії був Юзеф Андраш SJ — духівник сестри Фаустини Ковальської.
Після переїзду до Польщі сестра Софія Тайбер у Прудніку під Краковом засновує нове Згромадження Пресвятої Христової Душі. Як і випадку зі Щоденником с.Фаустини, її містичні об’явлення не зустріли прихильності церковної влади, сама с.Софія потрапила під санкції, її позбавили посади Генеральної настоятельки заснованого нею згромадження. Проте всі труднощі вона знесла з повним смиренням та послухом Церкві.
Померла Софія Тайбер 28 травня 1963 року у віці 73 років, а її похорон очолив тодішній єпископ-помічник Краківської архідієцезії Кароль Войтила, якому вона передбачила майбутній вибір на Папу. Беатифікаційний процес сестри Софії Паули Тайбер розпочався 1993 року і триває досі.
2.Слугиня Божа Маріанна Тереза Мархоцька
Теологи та історики називають її «польською святою Терезою». Обидві ці монахині увійшли в історію як реформаторки кармелітського ордену, які удостоїлися численних надприродних об’явлень та залишили численну спадщину духовної літератури. Крім того, мати Маріанна стала ще й першою в Польщі жінкою, яка написала автобіографію.
Народилася майбутня черниця 1603р. у шляхетській родині Мархоцьких гербу Остоя. Її батько був депутатом на Сеймі. Старша сестра Єлизавета вступила до монастиря кларисок у Старому Сончі, тому батьки були проти того, щоб ще й молодша донька обрала чернече життя. Та попри це Маріанна 1620 року приймає кармелітський габіт та ім’я Терези від Ісуса — на честь Реформаторки ордену. Проте своє покликання вона приписувала опіці св.Йосифа, до якого мала побожність усе своє життя.
У 35 років с.Тереза стає настоятелькою монастиря, а 1642 року виїжджає до Львова задля заснування нової обителі босих кармеліток. Через козацьку війну у 1648 році вона залишає місто разом із сестрами й повертається — спершу до Кракова, а потім перебирається до Варшави. Там провадить суворе, вірне Регулі кармелітське життя, через що здобуває славу святості вже за життя. Біографи вказують, що протягом чернечого життя с.Тереза мала численні екстази та містичний досвід. Король Ян Казимир просить її молитися за свою країну, а представники політичної еліти звертаються до неї по духовні поради.
Перейшла до радості Неба 19 квітня 1652 році у Варшаві, а її місце поховання відразу стало метою багатьох паломництв. За її заступництвом сталося чимало чудес. 1818 року її тіло перенесли до монастиря сестер-кармеліток у Кракові.
Спроби винесення с.Терези від Ісуса Мархоцької до слави вівтаря розпочалися ще в XIX ст. Великим її шанувальником був св.Рафал Каліновський. Тепер її беатифікаційна справа перебуває на завершальному етапі в Римі, а теологи та лікарі досліджують чудо за її заступництвом.
3.Слугиня Божа Марія Людвіка Наленч-Моравська
Засновниця Згромадження Кларисок Вічної Адорації була наймолодшою дитиною у багатодітній родині Єроніма й Теклі Моравських. Народилася 1842 р. в Рокоші, у Великопольському воєводстві Польщі. В дитинстві втратила обох батьків і в 15 років вступила до сестер-феліціянок у Варшаві.
Після невдалого Січневого повстання 1863-1864 рр. згадане згромадження, як і багато інших пропольських католицьких утворень на території Російської імперії, було скасоване. Сестра Людвіка перебралася до Франції, де знайшла собі місце у монастирі францисканок Пресвятого Таїнства у Труа. Там вона отримує нове чернече ім’я — Марія від Хреста, і 1867р. складає довічні обіти.
27 жовтня 1873 року разом з іншими сімома сестрами вона переїжджає на постійне перебування до Львова і там закладає нове згромадження, яке папа Лев ХІІІ затвердив 1889 року. Сестра Марія змогла ще заснувати нові монастирі свого згромадження у Словенії та Австрії. Несподівано померла під час подорожі 26 січня 1906 року й була похована у крипті монастиря сестер-кларисок Вічної Адорації у Львові (тепер храм Йоана Золотоустого, ПЦУ).
Беатифікаційний процес матері Людовіки Марії від Хреста розпочався 2002 року у місті Лева.
4.Слугиня Божа Леонія Настал
Одна з улюблених духовних авторок (разом зі святою Фаустиною та Аліцією Ленчевською) святої пам’яті єпископа Яна Нємца, яку він часто згадував у своїх проповідях та розмовах, прийшла на світ 8 листопада 1903 у Старій Всі, що на Підкарпатті (сучасна Польща) під іменем Марія. Її батько мав недобру славу алкоголіка і запальної та деспотичної людини. Мати натомість була лагідною та побожною жінкою. Через біду й голод, які панували в тогочасній Галичині, батько був змушений виїхати на заробітки до Америки. Після навчання у 6-річній народній школі в 1919 р. Марія Настал попросила прийняти її до згромадження Слугинь Пресвятої Діви Марії Непорочної, яке заснував блаж. Едмунд Бояновський, але через спротив батька їй було відмовлено. За цей час Марія зростала у духовному житті, щоденно приймала Святе Причастя, а у 18 років випалила собі на грудях розпеченим цвяхом ім’я Ісуса. Це схилило батька більше не перешкоджати їй на шляху покликання до богопосвяченого життя.
31 грудня 1925 року Марія Настал переступила поріг монастиря і вже 18 квітня прийняла чернечі шати. У 1927р. перебралася до обителі сестер у Вижнянах біля Львова, щоби там опікуватися сиротами. Наступного року у своїй рідній місцевості склала перші обіти, які довершила вічними у 1934 р. Із 1935 по 1937р., за порадою свого духівника о.Казиміра Шхмельзера, вела духовний щоденник, де описала містичні об’явлення Ісуса та вказаний Господом шлях духовного дитинства у смиренні та повній і беззаперечній довірі Богові. В одному з листів писала, що духовне дитинство (точніше, духовне «немовлятство», якби було таке слово) — це найкоротший шлях до Неба, адже повне відання себе волі Божій — це набагато цінніше, ніж мучеництво з власної волі. Гаслом всього її життя було: «Повірила предвічній Любові».
У 1937 у с.Леонії виявили перші ознаки туберкульозу. Незадовго до смерті вона закінчила написання автобіографії та попросила настоятельку дозволити їй повернутися до рідної серцю Старої Всі. Там вона й померла 10 січня 1940р. Процес беатифікації с.Леонії Настал розпочався 1976 року, а 2 грудня 2016р. Папа Франциск підписав декрет про визнання героїчності її чеснот. Відтоді вона отримала титул Високоповажної. Тепер для проголошення її блаженною необхідно лише підтверджене за її заступництвом чудо.
5.Слугиня Божа (невдовзі блаженна) Роза Чацька
Уже незабаром, 12 вересня, у Варшаві разом із кардиналом Стефаном Вишинським («Примасом Тисячоліття») буде беатифікована мати Єлизавета Роза Чацька, засновниця згромадження Сестер Францисканок Служебниць Хреста, особливою харизмою яких є турбота про незрячих.
Народилася майбутня блаженна 22 жовтня 1876р. у родині Фелікса Чацького та Софії Ледуховської у місті Біла Церква. Внаслідок нещасного випадку у віці 22 років втратила зір, проте не занепала на духові. У своєму каліцтві побачила прояв Божої волі, а також заклик турбуватися про інших незрячих. Вивчила шрифт Брайля, а також часто мандрувала закордоном, щоб перейняти досвід опіки та праці за іншими сліпими, яку розпочала у 1908 році.
Головним гаслом своєї діяльності Мати Чацька обрала: «Незрячий — людина корисна». Відвідувала сліпих, фінансово допомагала незаможним, навчала шрифту Брайля. По смерті батька весь свій маєток призначила для ціжї справи. У 1911р. їй вдалося отримати затвердження царською владою Статуту Товариства опіки над сліпими. Перебування у рідних місцях у Житомирі стало для Рози Чацької часом молитви та духовних роздумів, що привело її до складання на руки о.Владислава Кравецького чернечих обітів та прийняття габіту ІІІ Ордену св.Франциска під іменем сестри Єлизавети. Повернувшись до Варшави у листопаді 1918р., вона отримала від церковної влади дозвіл створити нове чернече згромадження і прийняти перших 12 кандидаток.
Підтримкою у творенні нової справи для неї став апостольський нунцій Акілле Ратті (майбутній папа Пій ХІ). 1921 року в Матері Чацької діагностували ракову пухлину, яка не прогнозувала довгого життя. Та Господь дозволив їй прожити ще 40 років, служачи Йому та сліпим. За цей час їй вдалося заснувати в Лясках під Варшавою головний осередок свого Згромадження та Центр опіки над незрячими. Там перед війною також діяла школа для близько 100 хлопців і працювала друкарня.
Під час бомбардування Варшави німецькими літаками Мати Чацька була поранена і втратила одне око. Через хвороби вона 1950 року передала обов’язки Генеральної настоятельки згромадження наступниці й відтоді допомагала своїй справі молитвою і жертвуванням страждань. У її нотатках і словах останньої молитви прослідковуються сліди глибоких містичних стосунків із Христом.
Померла у славі святості 15 травня 1961. Кардинал Вишинський, із яким Мати довгий час співпрацювала в Лясках, назвав її «незрячою матір’ю незрячих». Разом із кардиналом буде винесена до слави Святих у Небі, де вони вже вічно споглядають обличчя Люблячого Бога, який осяяв її хрест, зробивши його преславним знаком спасіння для сліпих тілом та душею.
фінансово.
Щиро дякуємо!
