«Не в красі фарби чи пензля велич цього образу, а в Моїй благодаті».
День 22 лютого 1931 року. Гелена Ковальська, яка у згромадженні Божої Матері Милосердя прийняла чернече ім’я Фаустина, перебуває в Плоцьку. Тоді вона вперше бачить Ісуса в характерній поставі, з жестом благословення, які ми всі знаємо нині головно завдяки образові з краківських Лаґєвніків.
Приватне об’явлення, що було їй дане міццю Божої милості, започаткувало культ Божого Милосердя — хоч і минуло чимало часу, перш ніж його визнали справжнім.
Сьогодні минає 91 рік від тієї події.
Намалюй образ згідно з тим, що бачиш
Якби співсестри і настоятельки Фаустини знали, що її об’явлення змінить обличчя цілої Церкви, то напевно не були б до неї такі прискіпливі й прикрі. Богові чомусь подобається вибирати собі на помічників людей, які «нічого не означають», не видатних і простих (Фаустина працювала в Плоцьку в кухні й пекарні). Можливо, це для того, щоби підкреслити свою автономну силу, потугу і всемогутність. Він не полегшив Фаустині її завдання, але мети — як Господь і обіцяв — було досягнуто.
У «Щоденнику» під датою 22 лютого 1931 року читаємо:
«Увечері, як я була в келії, побачила Господа Ісуса, вбраного у білу шату. Одна рука піднесена для благословення, а друга торкалася шати на грудях. Із розкритої на грудях шати виходили два великі промені, один червоний, а другий блідий. Мовчки я вдивлялася в Господа, душа моя була охоплена боязню, але й радістю великою.
За хвилину сказав мені Ісус: “Намалюй образ згідно з тим, що бачиш, із підписом: Ісусе, довіряю Тобі. Я прагну, щоби цей образ вшановували насамперед у каплиці вашій і по всьому світу. Обіцяю, що душа, яка буде вшановувати цей образ, не загине. Обіцяю також, уже тут на землі, перемогу над неприятелями, а особливо в годину смерті. Я сам її захищатиму як свою славу”».
Прагну, щоб було свято Милосердя
Далі ми знаходимо розповідь про прийняте таїнство покути і примирення. За кілька днів після того об’явлення свята записала:
«Коли я сказала про це сповідникові, дістала таку відповідь, що це стосується твоєї душі. Каже мені так: Малюй образ у своїй душі. Коли я відійшла від конфесіоналу — почула знову такі слова: “Мій образ у твоїй душі є. Я прагну, щоб було свято Милосердя. Хочу, щоби цей образ, який ти намалюєш пензлем, щоб був урочисто освячений у першу неділю після Великодня, ця неділя має бути святом Милосердя”».
В той час Фаустина мала трьох сповідників. Не вдалося визначити, хто саме дав їй не надто вдалу пораду сприйняти доручення Ісуса як метафору. Також і настоятелька, с.Ружа Клобуковська ZMBM, неприхильно поставилася до її видіння, а потім і Генеральна настоятелька згромадження, с.Міхаела Морачевська ZMBM, коли їй про це повідомили.
Ісус нагадує про образ
У подальших розмовах із Фаустиною Ісус багато разів поновлював своє доручення від 22 лютого. Промені, що виходять із Його серця, вона бачила в листопаді 1932 року у Валендові, де мала реколекції. Про цей образ Ісус згадував у Великий Піст 1933 року й повертався до цієї теми в наступні роки, про що записи є по всьому «Щоденнику».
Внаслідок нерозуміння і спротиву, що зростав, під час сповіді перед довічними обітами с.Фаустина попросила о.Юзефа Андраша, єзуїта, звільнити її від обов’язку виконати складну «місію». Однак мудрий сповідник відмовив їй, переконуючи уважно слухати внутрішній голос.
Зміна настала з виїздом сестри Фаустини до монастиря у Вільно, де вона зустріла ідеального духовного керівника — блаж. о.Міхала Сопочка. Саме у Вільно образ, якого хотів Ісус, був намальований — якомога точніше за вказівками с.Фаустини, яка наглядала за процесом.
Перший образ залишився у Вільно
Варто додати, що спочатку вона буквально сприйняла слова «намалюй пензлем» і вдалася до спроби намалювати образ власноруч. Але Бог не дав їй відповідного мистецького таланту, так само як і с.Божені з цього згромадження, яку Фаустина попросила допомогти.
Образ «Ісусе, довіряю Тобі» намалював відомий художник, випускник краківської Академії образотворчого мистецтва, Євгеніуш Казіміровський. Це вирішилося завдяки випадкові (а може, і невипадково). Художник мешкав у тому самому будинку, по вул. Росса, 2, що і й о.Сопочко, тільки поверхом вище. Робота тривала від 2 січня до липня 1934 року. Підпис «Ісусе, довіряю Тобі» був доданий на спеціальній табличці, на рамі під полотном.
Уперше для публічного вшанування образ був виставлений 1935 року у Вільно. А вже через три роки, 5 жовтня 1938 року, с.Фаустина помирає в Кракові-Лаґєвніках. Через негативну оцінку об’явлень святої та відсутність схвалення з боку церковної влади на поширення культу Божого Милосердя (аж до часів Йоана Павла ІІ) образ Казіміровського залишається у Вільно. Там він перебуває і зараз.
Інший образ у Кракові
У монастирській каплиці в Лаґєвніках висить образ Ісуса Милосердного авторства Адольфа Хили. Він постав 1944 року, вже по смерті містички; був підправлений за вказівками о.Міхала Сопочка.
Хила був посередній художник. Число образів Ісуса Милосердного, які він створив на замовлення чергових «клієнтів», дивує: як кажуть дослідники, їх близько 230. З-під його пензля, таким чином, виходило приблизно одне полотно на місяць — він помер 1965 року.
Дивовижні шляхи Господні, але, як Він сам сказав сестрі Фаустині, враженій недостатньою красою образу, «не в красі фарб ані пензля велич цього образу, а в Моїй благодаті». А що Ісус із Лаґєвників красивіший і більше нагадує супермодель, ніж той, що на образі Казіміровського… Ну, то чи ми можемо мати певність, що в Марії були такі гармонійні риси обличчя і постаті, як на полотнах художників?
Переклад CREDO за: Малґожата Більська, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
