Цікаво, кількох із них ви вже знаєте. Можливо, якесь прізвище вас здивує?
Як часто можна почути в різних дискусіях аргумент, що віруючі люди ігнорують досягнення науки і через це й надалі переконані, що Бог існує!
Однак правда в тому, що багато ревних християн не лише не ігнорували наукові досягнення, а й робили їх! Тому в черговій дискусії варто пам’ятати хоча б ці п’ять прізвищ видатних учених, які були практикуючими католиками.
1.Луї Пастер
Цього науковця знають, мабуть, усі: сьогодні неможливо уявити консервацію без методу, який зветься ім’ям Пастера — пастеризацїї. 35-річний Луї винайшов її під час досліджень над бродінням та гниттям, про що оголосив 1857 року.
Не зосереджуючись на деталях його наукових інтересів (і таких досягненнях, як відкриття оптично активних ізомерів винної кислоти), варто згадати про його інший революційний винахід, а саме — щеплення від інфекційних хвороб. Спочатку Пастер розробив його для хворих тварин, але згодом, через інтерес до проблеми сказу, від якого тоді було дуже багато смертей, виготовив також ліки для людей.
Бувши одним із найвідоміших науковців свого часу, Луї Пастер не соромився своєї віри, яка тоді була, як то кажуть французи, passé. Є один відомий анекдот, який розповідає про подорож потягом до Парижа літнього пана, який їхав сам у купе і молився Розарій.
«Певної миті до купе увійшов молодий студент, який, побачивши чоловіка, що молиться, став переконувати його: сучасні наукові досягнення, особливо в біології, остаточно доводять, що людина незалежна від Бога, а тому Він не може існувати. Але це не переконало старого пана, тому студент на прощання запитав у свого товариша по подорожі його ім’я та прізвище, щоб вислати йому книжки, які могли би змінити його думку. Яким же було здивування студента, коли попутник дав йому візитку з написом: “Луї Пастер, інститут Пастера в Парижі”».
Отець Матей Сенятицький у «Католицькій догматиці» писав про нього так: «Найбільша гордість Франції, Луї Пастер, — ревний католик. В останні роки життя часто приймав Святе Причастя. Помер, тримаючи в руках хрестик, з актами віри, надії, любові на устах. Відомий такий його вислів: «Через те, що я багато науково думав, маю віру, як у бретонського селянина, а якби роздумував ще більше, то мав би віру, як у бретонської селянки» (бретонці були відомі у Франції своєю великою побожністю — Прим. ред.).
Лєжен
2.Грегор Мендель
Хто з вас не робив генетичних схрещувань на уроках біології?
Я мав би написати «Ґреґор Йоган Мендель OSA», бо скорочення після його імені означає, що він був монахом-августинцем. Дослідження схрещування різних сортів гороху, покладені в основу сучасної генетики, відбувалися у монастирському саду.
Хоча Мендель оголосив про них 1865р., вони не зробили сенсації в науковому світі. Тільки 1900р., коли троє інших науковців, незалежно один від одного, підтвердили результати його досліджень, виявилося, що цей монах зробив фундаментальне відкриття, яке сьогодні відоме як перший та другий закони Менделя. На жаль, сам августнець не дочекався слави та почестей і помер 1884р. у Брно як абат місцевої спільноти.
Читайте також: Чехія готується до 200-річчя з дня народження монаха — засновника генетики
3.Жером Лєжен
Залишаючись у темі генетики, перейдемо до наступного прізвища, можливо, не так відомого для багатьох із вас. Але саме цей доктор медицини і випускник паризької Сорбонни повідомив 1958р. про відкриття причини синдрому Дауна — трисомії 21 хромосоми. Розповідаючи про свою дослідницьку групу, Лєжен підкреслював: «Нашими діями керувало одне речення — слова Ісуса: “Усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших, — ви Мені зробили”» (Мт 25,40).
Його надзвичайну побожність та відданість захистові життя відзначив папа Йоан Павло ІІ, із яким Лєжен мав нагоду познайомитися і подружитися. Саме з Жеромом та його дружиною папа обідав 13 травня 1981р. перед самим замахом на площі св.Петра.
Лєжен не спочив на лаврах і протягом наступних років своєї дослідницької праці відкрив іще, зокрема, етіологію синдрому cri du cha, який також називають синдромом котячого крику або синдромом Лєжена. Вчений помер 1994р., невдовзі по тому, як Йоан Павло ІІ призначив його керівником Папської академії життя. За три роки по його смерті, під час Всесвітнього дня молоді в Парижі, папа відвідав його могилу, висловлюючи приязнь до свого друга. 2012 року завершився дієцезіяльний етап беатифікаційного процесу Жерома Лєжена.
Читайте також: Лікар, який не дозволив використати відкриття трисомії для вбивства дітей
4.Александр Флемінг
Не плутати з Єном Флемінгом — автором книжок про Джеймса Бонда. Александр, шотландський бактеріолог і лікар, став лауреатом Нобелівської премії в галузі медицини. Він народився 1881р. на фермі, посеред пустиря — від його родинного дому до найближчих сусідів було кілька миль.
Але це не завадило Александру стати видатним науковцем, який уславився після відкриття пеніциліну G, що має сильну бактерицидну дію та водночас щадний до людини. Він любив наголошувати: «Це природа створила пеніцилін, а я його тільки відкрив».
Читайте також: Бельгійський священик — співавтор основного закону космології?
5.Ґерті Корі
Це ім’я, можливо, мало що вам скаже, так само, як і явище глікогенолізу (процес розпаду глікогену в печінці та скелетних м’язах — Прим. ред.), за відкриття якого вона разом із чоловіком 1947р. отримала премію Нобеля. Проте історія цієї біохімічки чесько-американського походження не менш цікава. Ґерта народилася 1896р. в Празі; вона була донькою єврейського подружжя Отто й Марти Радніців.
Її батько був хіміком і керівником цукрового заводу. Натомість мати була натурою більш артистичною — вона, зокрема, дружила з Францом Кафкою. Вивчаючи медицину, Ґерта познайомилася з Карлом Корі, в якого закохалася з першого погляду. Саме за його порадою вона перейшла на католицизм і невдовзі одружилася з цим чеським науковцем, що мав італійські коріння. У 1920-х роках подружжя емігрувало до США, щоб там розвивати свою наукову кар’єру.
Цікаве в її історії не лише те, що вона стала першою американкою і третьою жінкою в світі, яка отримала Нобелівську премію, а й те, що більшу частину своєї дослідницької роботи боролася з упередженим ставленням оточення через її стать. Це було особливо помітно в її випадку через те, що чоловік, маючи таку ж освіту, заробляв у 10 (буквально — десять!) разів більше, ніж вона.
Протягом 25 років Ґерті займала посаду звичайного дослідника, і що ще гірше — їй не раз докоряли, що через свої амбіції вона може зруйнувати кар’єру свого чоловіка, з яким працювала в одному університеті. Але цього не сталося, а їхнє подружжя тривало аж до смерті Ґерті у 1957році.
Читайте також: Перша жінка-доктор наук з інформатики в США… була черницею!
Переклад CREDO за: Томаш Речко, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
