Роздуми над Божим Словом на понеділок XVIII звичайного тижня, рік І
Сини Ізраїля собі стали плакати: «Хто, мовляв, дасть нам м’яса їсти? Пригадуємо собі рибу, що задарма їли в Єгипті, огірки, дині, пір, цибулю, часник; а тепер душа наша прагне: нема нічогісінько, сама лише манна перед нашими очима.
Була ж манна, наче коріяндрове насіння, а колір її, як колір буелія. Народ розсипався і збирав її і молов на жорнах або товк у ступах, то й варили її в горщиках і пекли пляцки; а на смак була вона, мов тістечко на олії. І коли вночі спадала роса на табір, то спадала на нього й манна.
Вчув Мойсей, що народ плаче по сім’ях, кожен коло входу до свого шатра, і гнів Господній запалав вельми, то й стало йому прикро. І сказав Мойсей до Господа:
«Чому вчинив Ти таке з своїм слугою? Чому не знайшов я ласки в очах у Тебе, що он тягар усього цього народу звалив єси на мене? Чи то ж я зачав увесь той народ? Чи то ж я породив його, що Ти мені кажеш: „Носи його, мовляв, на лоні в себе, як то нянька носить немовлятко, аж до землі, про яку Ти клявся їхнім батькам?” Звідкіль узяти мені м’яса, щоб нагодувати ввесь народ оцей? Ось вони з плачем насіли на мене, кажучи: „Дай нам м’яса їсти!” Не під силу мені одному нести ввесь люд оцей; занадто тяжкий він для мене. Якщо й далі так обходитимешся зо мною, то ліпше, молю, вбий мене, коли я знайшов ласку в очах Твоїх, щоб я не бачив горя мого».
Чис 11, 4б-15
Чи може диво стати буденним? Відповідь може бути і «так», і «ні». Пригадаймо сьогоднішнє Перше читання. Понад рік Бог чудесним чином дарував манну з неба, щоб підтримувати та годувати ізраїльтян під час подорожі пустелею (див. Чис 9,1). Але майже кожному, хто їсть одне й те саме кілька днів поспіль, не кажучи вже про рік, ця їжа набридне. Зрештою, з манни можна приготувати не так багато страв!
Тож деякі люди зрештою втратили з поля зору диво Божого забезпечення хлібом. Натомість зосередилися на його одноманітності. У них це чудо породило розчарування, а не благоговіння.
Але могло бути інакше. Треба було лиш усвідомити своє невдоволення, визнати його і вирішити не поступатися йому. Замість того, щоб зосереджуватися на «нема нічогісінько, сама лише манна», ізраїльтяни могли згадати, що Бог дбав про них у посушливій пустелі Синаю. Могли радіти тому, що Він усе ще подорожує з ними. Принаймні, могли одне одному нагадати, як це було — голодувати!
А на чому зосереджуєшся ти? Що сповнює твої думки? Чи не втомлюєшся від буденних «чудес» свого життя? Що це може бути? Наприклад, «та сама стара робота», служіння в тій самій парафії чи щось інше. Цілком природно сприймати звичне, хоч і наповнене благодаттю, як належне. Трапляється забути, що роботу ми отримали як відповідь на молитви. Або не пам’ятати, що ми відчули цілющу Божу присутність саме в цій парафії. Дари від Бога, які колись здавалися дивовижними, з часом можуть здатися рутинними та нудними. Якщо ти підеш за цими думками надто далеко, то ризикуєш зрештою сплутати дивовижне та буденне.
Так не повинно бути! Знайди кілька хвилин увечері, щоб подякувати Богу за отриману «манну» — за всі благодаті, якими Він обдаровує тебе щодня. Якщо ж тебе поглинуло невдоволення, повернися до Господа і порозмовляй із Ним про це. Потім попроси Бога допомогти тобі побачити Його справи, пригадати Його милості та бути вдячним. Його присутність завжди поміж нами.
«Господи, дякую Тобі, що забезпечуєш мене всім необхідним! Допоможи завжди пам’ятати про Диво Твоєї любові!»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
Щодня о 9.00 год. з каплиці Отців Маріянів у Харкові транслюється Служба Божа. Трансляцію дивіться на YouTube-каналі журналу «Слово між нами»
фінансово.
Щиро дякуємо!
