Багато хто з нас бере участь у Святій Месі щонеділі, а іноді й частіше. Але Євхаристія, навіть коли ми до нею «звикли», залишається для нас таємницею та реальністю, яку ми маємо постійно для себе відкривати.
Про що йдеться у Святій Месі? Що насправді під час неї відбувається? Хто бере у ній участь — тільки ті, кого видно? Які наслідки нашої участі в Євхаристії?
Відповіді на ці запитання (і на багато інших!) можна знайти в енцикліці св.Йоана Павла ІІ про Євхаристію в житті Церкви «Ecclesia de Eucharistia». Ось кілька фрагментів із цього прекрасного і натхненного документа.
1.«Церква живе завдяки Євхаристії».
2.«Євхаристія, яка розуміється як спасенна присутність Ісуса у спільноті вірних і як духовна їжа — це найцінніше, що Церква має на шляхах історії».
3.«Церква отримала Євхаристію від Христа, свого Господа, не як один із цінних дарів, а як найбільший дар, тому це дар Його власної Особи в її святій людяності, як і дар Його справи спасіння».
4.«Євхаристійна жертва робить присутньою не лише таємницю мук і смерті Спасителя, а й таємницю воскресіння, в якій жертва знаходить своє звершення. Живий і воскреслий Христос може стати в Євхаристії “хлібом життя” (Йн 6, 35; 48), “хлібом живим” (Йн 6,51).
5.«Євхаристійна жертва сама по собі спрямована до внутрішньої єдності нас, вірних, із Христом у Причасті: ми отримуємо Того, хто пожертвував себе за нас, отримуємо Його Тіло, яке Він поклав за нас на Хресті та Його Кров, яку пролив ”за багатьох (…) на відпущення гріхів”» (Мт 26,28).
6.«Коли ми приймаємо у Святому причасті Тіло і Кров Христа, Він також передає нам свого Духа».
7.«Хто живиться Христом у Євхаристії, тому не потрібно чекати на вічність, щоб отримати вічне життя: він уже має його на землі як передсмак майбутньої повноти, яка огорне людину до кінця».
8.«Анафори східної літургії та латинські євхаристійні молитви не випадково з пошаною згадують Марію (…), ангелів, святих апостолів, мучеників і всіх святих. Цей вимір Євхаристії варто підкреслити: коли ми приносимо жертву Агнця, то беремо участь у небесній літургії (…).
9.«Проголошення смерті Господа “аж доки Він не прийде“ (1Кор 11, 26) припускає, що всі учасники Євхаристії старатимуться змінити своє життя, щоб у певному сенсі воно повністю стало “євхаристійним”».
10.«У смиренному знакові хліба і вина, які стали Його Тілом і Його Кров’ю, Христос подорожує разом із нами як наша сила і наш віатик і робить нас свідками надії для всіх.
фінансово.
Щиро дякуємо!
