Питання: Як Католицька Церква ставиться до дитячих чи молодіжних комуністичних організацій? Чи може католик бути їхнім членом? А якщо колись був піонером чи комсомольцем, то чи треба з цього сповідатися?
Відповідає Vatican News:
Церква не раз засуджувала комунізм. Офіційне й остаточне засудження комунізму викладене в енцикліці папи Пія ХІ «Divini Redemptoris», опубліковані й 19 березня 1937 р. з підзаголовком «Про безбожний комунізм та християнську соціальну доктрину». Папа написав цю енцикліку тому, що після більшовицької революції комунізм показав себе згубним не лише через тоталітаризм, а й через свій ідеологічний зв’язок із марксизмом-ленінізмом, а ця ідеологія містила радикальне заперечення Бога, духовності, релігії. І хоч би де вона утверджувалася, повсюди спалахували нещадні антирелігійні гоніння, а за допомогою атеїстичного виховання молоді комуністи намагалися викорінити зі свідомості людей будь-які релігійні почуття.
У цій енцикліці папа Пій ХІ відтворює урочисте засудження, яке вже виголосив його попередник, Пій ІХ, 1846 р. «…Засудження мерзенної доктрини так званого комунізму, яка цілковито суперечить самому природному праву. Якщо її допустити, то вона призведе до радикального перекручення прав, речей і власності всіх людей і всього людського суспільства», — проголошує енцикліка.
Папа Пій ХІ пише:
«Ця доктрина навчає, що є лише одна реальність — матерія з її сліпими силами; еволюціонуючи, вона стає рослиною, твариною, людиною. Людське суспільство — теж ніщо інше, як видимість і форма матерії, що еволюціонує; в постійному конфлікті сил, вона прямує до остаточного підсумку — безкласового суспільства. Очевидно, що в цій доктрині немає місця для ідеї про Бога, немає різниці між духом і матерією, між душею та тілом; душа не наділяється життям після смерті й немає жодної надії на інше життя. Наполягаючи на діалектичному аспекті матеріалізму, комуністи претендують на те, що конфлікт, який веде світ до остаточного підрахунку, може бути прискорений людьми. Тому вони докладають зусиль, щоб іще більше загострити антагонізм, який виникає між різними класами суспільства. Всі сили, які опираються систематичному примусу, мають бути знищені, як вороги людського роду».
Пій ХІ пише потім, що комунізм став причиною жорстоких гонінь на Церкву. Там, де комунізму вдалося утвердитися і панувати — тут папа з батьківською любов’ю згадує народи Росії та Мексики, — докладалося всіляких зусиль, щоби зруйнувати, проголошуючи це відкрито, цивілізацію, від самих її основ, а також християнську релігію, викорінивши пам’ять про неї з людських сердець, насамперед — у молоді. Єпископи та священники — констатує Пій ХІ — були вигнані, засуджені на каторжну працю, розстріляні, вбиті звірячими способами. Звичайних мирян за те, що вони захищали релігію, — підозрювали, піддавали гонінням, тортурам, їх кидали у тюрми й віддавали під суд. Уперше в історії ми стали свідками холоднокровної в своїх цілях і прорахованої до найменших деталей боротьби людини проти всього, що називається Богом. Комунізм за своєю природою — антирелігійний. Він вважає релігію «опієм для народу», оскільки принципи релігії, що говорять про життя після смерті, відволікають пролетаріат від мрії про радянський рай, який від цього світу. «Дивіться ж, високоповажні брати, — вигукує папа, звертаючись до єпископів, — щоб віруючі не дозволяли себе ошукати. Комунізм — жахливий за своєю суттю, і ніхто з тих, хто хоче зберегти християнську цивілізацію, не може співпрацювати з ним у жодній справі».
Також можна процитувати Декрет Священної канцелярії «Проти комунізму» від 1 липня 1949 р. У ньому даються відповіді на запитання щодо комунізму, які надійшли до Ватикану.
Запитання 1: «Чи можна вступати в Комуністичну партію або підтримувати її?»
Відповідь: «Ні. Комунізм — вчення матеріалістичне й антихристиянське. Лідери ж комуністів, навіть якщо іноді на словах заявляють, що не борються проти релігії, все одно вченням або діями проявляють свою ворожість до Бога, до істинної релігії та Христової Церкви».
Запитання 2: «Чи можна публікувати, розповсюджувати чи читати книжки, періодичні видання, журнали чи листівки, які захищають вчення та дії комуністів, або писати в них?»
Відповідь: «Ні. Це заборонено самим законом».
Запитання 3: «Чи можна християн, які свідомо й вільно роблять те, про що йдеться в пп. 1-2, допускати до Таїнств?»
Відповідь: «Ні. Згідно зі звичайним принципом: “відмовляти в Таїнствах тим, хто не має відповідного налаштування”».
Тепер, у світлі всього вище сказаного, перейдімо до піонерів і комсомольців. Піонерська та комсомольська організації засновані на комуністичній ідеології, яку Церква не раз засуджувала. В законах піонерської організації сказано, що піонер рівняється на комуніста. Піонери та комсомольці сповідують марксизм-ленінізм, які містять радикальне заперечення Бога, духовності, релігії. За допомогою атеїстичного виховання дітей і молоді, яке здійснювалося переважно в піонерській та комсомольській організаціях, Комуністична партія прагнула викорінити будь-яку релігійну свідомість. Звісно, католик не може бути членом цих організацій. Якщо йдеться про радянські часи, коли дітей фактично змушували вступати в піонерську організацію, та ще й робили це під виглядом нагороди за хороше навчання і поведінку, то тут складно говорити про особисту моральну відповідальність дитини за цей вибір. Окрім того — і це особливо стосується останніх років масового вступу дітей та юнацтва в комуністичні організації, — приналежність до них часто пропагувалася як залучення до певної системи цінностей, зокрема дисципліни, дружби, тощо.
Без сумніву, віра і приналежність до комуністичних організацій — несумісні. Але щодо сповіді, то тут потрібен іспит совісти, щоб визначити, наскільки наш вибір — вибір радянських дітей — був самостійним і свідомим.
фінансово.
Щиро дякуємо!
