Проповіді на Тиждень виховання 2021
«Від дому до Дому»
Послання св. Павла, яке ми читаємо в ці дні, є проявом турботи апостола про молоду християнську громаду в Колосах. З одного боку, ця молодь стала прикладом ентузіазму, але з іншого — незрілості та сприйнятливості до помилок. Саме ці помилки та єресі, що поширилися серед колосян, стали безпосередньою причиною послання.
Наш культурний контекст відрізняється від того, в якому жив св. Павло. Сьогодні молодість не асоціюється з незрілістю і схильністю до помилок. Одним із плодів моральної революції 1968 р. є так званий культ молодості. Тоді думка про те, що мета статевого дозрівання — бути дорослим, змінилася бажанням за будь-яку ціну залишатися молодим. У більшості випадків це означає піклуватися про своє фізичне здоров’я, утверджувати свою сексуальність та привабливість, підкреслювати власний успіх, абсолютизувати свободу і постійну готовність набувати новий досвід. Одним із проявів культу молодості є феномен «суспільства без дорослих».
Це явище показує, що дорослі люди важко сприймають процес старіння. Багато хто не хоче приймати власного облисіння та зморшок. Вони протестують проти смерті й хочуть продовжувати видавати себе за молодих. Папа Франциск писав про них, що «(…) хтось хотів би навіть зробити підтяжку серця. Як боляче, коли хтось хоче видалити зморшки, які символізують стільки зустрічей, стільки радості й печалі!»
По друге, ці дорослі іноді вступають у нездорову конкуренцію з молоддю. Це відбувається в бізнесі, у спільнотах, у родині, а іноді і в Церкві. Пригнічені прагненням до власної молодості, вони намагаються довести справжній молоді, що можуть бути кращими за неї навіть у «молодості». Цю ситуацію можна сформулювати так. Одного разу дорослий повідомив молодим: «Де я зараз — вам сюди». Зараз усе навпаки, і молода людина часто отримує таке повідомлення: «Ось де ти зараз — я хочу бути тобою. Ти молодий, а значить, ти в раю».
По-третє, така ситуація викликає незрілість багатьох дорослих людей, у підтримці культурного контексту, в якому вони живуть. Наприклад, раніше створення сім’ї, а також зачаття дітей сприймалися як громадський обов’язок. Сьогодні Захід вважає це лише приватною справою. У результаті прийшло покоління Пітерів Пенів, які уникають відповідальності, егоцентричні, не здатні налагоджувати міцні стосунки та очікують від інших (наприклад, від чоловіка чи дружини) турботливого, поблажливого та невимогливого ставлення.
Однак найсерйознішим результатом «суспільства без дорослих» є порушений обмін між поколіннями. Обмін освітніми цінностями, також і релігійними, виглядає особливо порушеним. Незрілі дорослі не хочуть або не здатні виховувати своїх дітей до зрілості. Є серйозна небезпека, що доросла людина, яка думає і повідомляє, що дорослість — нудна, виховуватиме більше Пітерів Пенів. Така відмова від освітньої ролі має драматичні наслідки в сім’ях. Її прояв — що батьки зосереджуються на тому, щоб не травмувати та не ображати дитину. Вони хочуть бути друзями більше, ніж вихователями. Однак виховання в сім’ї — це асиметричні відносини, а не симетричні. Молоді люди потребують авторитету у стосунках з дорослими, а за їх відсутності у них виникають значні проблеми з тим, щоб залишити батьківську родину та створити власну. Так вони стають жертвами жорстоких ігор своїх незрілих батьків і дедалі більше вкорінюються та орієнтуються на імітацію цієї жорстокої гри.
«Прощавай, молодість, і привіт дорослому життю!» Нехай цьогорічний Тиждень виховання заохотить нас — дорослих — допомогти молодим людям із наших сімей та парафій, щоб не дати їм замкнутися на штучно продовженій молодості. Мета, до якої ми йдемо разом, — це людська та духовна зрілість, щоб, як св. Павло, досягти «повного розуміння в усьому його багатстві та глибшому пізнанні таємниці Бога — Христа».
фінансово.
Щиро дякуємо!
