Голова Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ о. Ростислав Пендюк та проректорка Українського католицького університету Софія Опацька розповідають про цьогорічний фестиваль «Вітер на-Дії», а також діляться думками про те, що може стати джерелом надії та поштовхом до змін для сучасної молоді.
«Молоді люди прагнуть бути протагоністами змін. Будь ласка, не дозвольте іншим стати цими протагоністами! Ви — ті, кому належить майбутнє! Завдяки вам майбутнє увійде у світ. Я прошу саме вас стати протагоністами цих змін», — цими словами Папа Франциск звертається до молоді в Апостольському напоумленні «Christus vivit», пише Vatican News.
Донести цей заклик Святішого Отця й Церкви до молоді прагнуть також організатори фестивалю «Вітер на-Дії», який цього року має гасло «Дзвін до змін». Цей захід, організований Комісією у справах молоді УГКЦ, відбудеться в неділю, 12 вересня 2021 р., на території Українського католицького університету у Львові. Про цей фестиваль та про те, як він може допомогти молоді стати активними учасниками Церкви та суспільства, в інтерв’ю для Радіо Ватикану — Vatican News розповіли голова Комісії отець Ростислав Пендюк та декан-засновниця Львівської бізнес-школи УКУ, проректорка з науково-педагогічної роботи цього вишу Софія Опацька.
Отець Ростислав зазначив, що всі три складові фестивалю «Вітер на-Дії — музична, духовна й інтелектуальна — мають спонукати молодь до певних роздумів, запитань і, можливо, навіть відповідей:
«Маленька передісторія. Ми починали ідею фестивалю як музичного. У нас була думка про те, що потрібно мати місце для музичних християнських молодіжних гуртів, щоб вони могли виступати. Бо вони є, творять, але не мають де виступати. Але щойно ми почали сам фестиваль робити, то зрозуміли, що музика — це чудово, вона може стати певною основою фестивалю, але її замало, і що ми хочемо додати також ціннісну складову. Передовсім ми хотіли якогось духовного наповнення, а також інтелектуального. І в результаті так уже кілька років поспіль є. Фестиваль має ці три частини: музичну, духовну та інтелектуальну; і ми намагаємося максимально наповнити його змістом. Наше завдання: щоб молоді люди, приїхавши до нас на один день — розуміємо, що це дуже малий час, — поїхали додому зі своїми роздумами, рефлексіями, запитаннями, можливо, навіть деякими відповідями, відповідно до того, до чого вони долучаться. Дуже важливо, щоб це не було просто розвагою, а щоб це також було спробою подумати — про себе, про життя, про людей навколо, про свої стосунки з Богом, з іншими людьми тощо.
Цього року нашим лозунгом “Дзвін до змін” ми хочемо показати, що навіть ці складні часи, які ми переживаємо, — це не вирок, коли треба сісти, скласти руки й бідкатися, як усе складно, а навпаки: шукати можливості для того, щоб творити якісь нові ідеї, нові проєкти в Церкві та поза нею».
Очільник Комісії у справах молоді ділиться думками про те, яке місце займає душпастирство молоді в житті Української Греко-Католицької Церкви:
«По суті, коли наша Церква вийшла з підпілля і робила перші свої кроки, пробувала сформувати структури, в 1996 р. постало питання про те, щоб мати певні структури, відповідальні за окремі напрямки діяльності Церкви. І перші комісії, що тоді були створені, — це Катехитична і Комісія у справах молоді. Церква ще не дуже впевнено на ногах стояла, а вже усвідомлювала, що душпастирство молоді, праця з молоддю є пріоритетом. А потім, коли Блаженніший Святослав очолив Церкву, я пам’ятаю свою першу з ним зустріч як із Главою Церкви, — він говорив про те, що для нього молодь завжди була пріоритетом і він намагається цього дотримуватися, у різних подорожах зустрічається з молоддю, він є з молоддю. Врешті-решт, факт появи УКУ — теж яскраве свідчення того, що наша Церква про молодь думає, дбає, і зокрема — про їхню освіту. На щастя, наша Церква дуже добре усвідомлює необхідність бути з молодими людьми, і ясна справа, що практика вимагає багатьох зусиль, на базовому церковному рівні, про який ми зараз часто говоримо як про нашу стратегію. Стратегія нашої церкви продовжується. “Жива парафія” — це місце зустрічі. На парафіяльних рівнях особливо, я думаю, ми не завжди можемо похвалитися тим, що молоді люди достатньо помічені; але тенденція, як на мне, дуже хороша, дуже правильна і ми рухаємося в доброму напрямку».
Значну увагу організатори фестивалю приділяють інтелектуальному майданчику, що триватиме п’ять годин. Там відбуватимуться панельні дискусії, воркшопи та зустрічі з лідерами думки. Пані Софія Опацька, яка буде серед доповідачів, розповіла, яких результатів вона очікує від зустрічі з молодими людьми:
«Я, як людина близька до бізнесу, часто мислю результатами; але коли думаю про фестиваль, мені здається, що тут процес важливіший, ніж результат. Фестиваль — це місце зустрічі, і зустрічі не лише молодих людей із якимось іншими успішними людьми або тими, хто досяг чогось у житті, хто може стати для них прикладом або достатньо авторитетний, щоб поставити перед ними якісь питання. Мені здається, що це чудове місце зустрічі між молодими людьми. Зраз дуже багато говориться про спільноту: що більше буде розвинених інтелектуальних спільнот, які спонукають молоду людину до розвитку, то більше шансів буде в України. І мені здається, що це один із дуже яскравих майданчиків, де молода людина, коли приходить, приїздить, — причому “молода” може бути дуже різного віку, бо на цей фестиваль приходять, наприклад, і мої батьки, і мої діти, — тому тут молоді люди можуть бути дуже різного віку, але ця причетність до спільнотного руху в цей день, мені здається, дає дуже багато натхнення, дуже багато сил і віри в те, що у цієї країни насправді є майбутнє».
Церква, допомагаючи людині стати на духовний шлях, пропонує важливу основу для надії. Окрім віри, джерелом надії для української молоді, серед непростих обставин, можуть стати зустрічі з людьми, які не опустили рук і щоденною працею пробивали дорогу до своїх мрій. Думками про це ділиться пані Софія:
«Я думаю, що багато з нас отримують надію, коли бачать поряд людей, які не здаються. І фестиваль багато в чому — приклад того, що є люди, які не здаються,таких людей багато, вони не окремі, не якісь виняткові, не якісь геніальні. Вони такі самі, як і ми з вами, і при цьому всьому вони щодня крок за кроком ідуть своєю стежкою, реалізують свої таланти, їм подаровані Богом. І мені здається, що присутність таких дуже схожих простих людей поряд — це вже дуже велика частка надії. Принаймні, для якоїсь частини людей. Ми в університеті говоримо, що для того, щоб ставати кращими, треба побути серед кращих, треба бути в цій спільноті, треба навіть відчувати здорову конкуренцію. І фестиваль — це майданчик, який збирає таких людей. Знову ж таки, цей процес перебування на фестивалі, мені здається, — це чудова нагода для надії».
фінансово.
Щиро дякуємо!
