«Сильна людина вміє пробачати, слабка — лише ненавидіти», — пише відомий священник-бенедиктинець.
Це, напевно, найважче речення з усієї молитви «Отче наш». Відомо, як важко пробачити, коли хтось ранить наше серце словами, зрадницькою поведінкою, образою наших близьких. І того, хто пробачає і не хоче мститися, часто навіть вважають слабаком, жертвою, якій можна плюнути в лице і яка покірно погоджується на зневагу.
Але пробачити — це не означає залишити зло непокараним. Цього вимагає справедливість. Папа Йоан Павло ІІ пробачив того, хто в нього стріляв, але не допоміг визволити його з в’язниці. Суть проблеми в тому, що ненавернений кривдник плювати хотів на нашу ненависть до нього.
Натомість ми, якщо не вирвемо з серця ненависть чи сильну злість, то падаємо до рівня кривдника. Ми постійно носитимемо в серці тернову колючку, яка не даватиме нам спокою. «Прости нам, як і ми…» Сильна людина зможе пробачити, слабка — тільки ненавидіти.
А може, час випробування в період пандемії має послужити для повного очищення нашого серця? Сьогодні, коли почуємо Його голос, не робімо закам’янілими наші серця. Бо можемо не знайти часу для навернення. Щоб не було запізно!
*Уривок із книжки о. Леона Кнабіта OSB «Припини нарікати, почни жити. Частина 4»
фінансово.
Щиро дякуємо!
