Навіть якщо твоя віра — постійні падіння і тільки надія на визволення, не бійся обіцяти Господу, що ти будеш старатися на шляху спасіння.
Навіть якщо це триває десятки років. Найнебезпечніша пастка диявола криється в тому, щоби впевнити вас у марноті наших зусиль та безнадійності справи. Не будьте гордими і не впадайте у крайність «я найгірший», бо це теж прояв егоїзму та погорди. Ваша слабкість — це можливість проявитися Божій силі.
Варто підготуватися до складання обіцянки Господу, щоб це були не просто слова чи добрий, але пустий намір «з понеділка зроблю». Бажано присвятити цю подію до урочистості чи символічної дати. Наприклад, якщо ваша улюблена свята — Тереза від Дитятка Ісуса, то виберіть день її спомину. Також було би добре залучити на допомогу святих, покровителів, прочитавши перед тим дев’ятницю до одного з них. Є також Дев’ятниці до Божого Милосердя, до Серця Ісуса, до Святого Духа… В ці дні підготовки почитайте Святе Письмо та подумайте про присутність Бога у вашому житті через слово Боже.
Промовивши (навіть якщо не вголос) слова обіцянки у храмі, залишіться ще на деякий час, викиньте з голови домашні справи, уявіть себе у вічності, в присутності Бога, поза часом і простором. Тепер ваше життя має підпорядковуватися дотриманню того, що ви обіцяли. Подумайте, як будете починати завтрашній ранок? Варто просити про допомогу на цілий день. Можливо, протягом дня вам стануть у пригоді короткі молитви-звернення: «Господи, наповни мене своїм світлом, дай мені витривалість», та інші. А ввечері обов’язково подякуйте Господу за те, що виконали обіцяне. Якщо ви впадете, «зірветеся» у дотриманні слова, — щиро жалійте за свою слабкість, ідіть до сповіді. Можете компенсувати день падіння молитвою, що вимагає зусиль: додатковими роздумами над Розарієм або якоюсь літанією.
Шлях людини у напрямку Бога складається зі слабеньких зусиль людини та натхнення всемогутнього Бога. Тому кожен день має починатися з розпростертими руками благання про допомогу, а вечір має закінчуватися подякою від щирого серця.