Попередню катехизу Папа присвятив темі свободи, тому фактові, що смертю і воскресінням Ісуса Христа ми визволені з рабства гріха та смерті, через благодать визволені любов’ю, яка стала найбільшим і новим законом християнського життя.
Свої роздуми з нагоди чергової загальної аудієнції в середу, 13 жовтня 2021 р., Святіший Отець присвятив тому, як ця новизна відкриває нас на прийняття кожного народу і кожної культури, відкриваючи водночас кожен народ і кожну культуру до ще більшої свободи, пише Vatican News.
Визвольна новизна, що відкриває на універсальність
Святий Павло навчає: для того, хто приєднався до Христа, більше не має значення, чи він був юдеєм, чи язичником; рахується лише «віра, що стає дієвою в любові». Суперники апостола критикували його саме за цю новизну — мовляв, він старається «сподобатися всім», применшуючи вимоги, отримані зі своєї суворої релігійної традиції. «Як бачимо, критика кожної євангельської новизни не є чимось із наших часів, але має довгу історію за собою», — сказав Святіший Отець. Святий Павло не мовчить на це, сміливо відповідаючи: «Хіба я отим запобігаю ласки у людей чи в Бога? Хіба намагаюся людям подобатися? Якби я ще й людям хотів подобатися, я не був би Христовим слугою» (Гал 1,10).
«Прийняти віру для нього означає відмовитися не від суті культур і традицій, а лише від того, що може стати на заваді новизні та чистоті Євангелія. Бо свобода, здобута для нас Господньою смертю й воскресінням, не входить у конфлікт із культурами і традиціями, які ми отримали, але навпаки, вливає в них нову свободу, визвольну новизну, оту євангельську. Визволення, здобуте з хрещенням, уможливлює нам набути повноту гідності Божих дітей, так, що, залишаючись добре прищепленими до нашого культурного коріння, ми відкриваємося на універсалізм віри, яка входить у кожну культуру, розпізнає наявні в ній паростки істини та розвиває їх, приводячи до сповнення добро, яке вони містять», — мовив Наступник святого Петра.
Протилежність християнської свободи
В «покликанні до свободи» ми відкриваємо справжній сенс інкультурації Євангелія. Вона полягає в тому, щоб «бути здатними звіщати Добру Новину Христа Спасителя, шануючи те, що є добрим та істинним у культурах». І це нелегко, бо є чимало спокус нав’язувати свій стиль поведінки та життя як найрозвиненіший. І в історії євангелізації «допущено чимало помилок, бажаючи нав’язувати єдину культурну модель», іноді не відмовляючись навіть від насильства. Через це «Церкву позбавлено багатства багатьох місцевих виражень», що «є точною протилежністю християнської свободи».
Що таке католицькість
Таким чином, як зауважив далі Святіший Отець, з притаманного святому Павлові бачення свободи випливає обов’язок «шанувати культурне середовище походження кожної людини», включаючи її в такий простір свободи, «що не обмежується якимось приписами, продиктованими єдиною панівною культурою».
«В цьому полягає суть називатися католиками, говорити про Католицьку Церкву: це не соціологічне визначення, щоб вирізнитися з-поміж інших християн; католицький — це прикметник, що означає універсальний: католицький — це всезагальний, Церква Вселенська. Це означає, що Церква має в собі, у своїй природі, відкритість на всі народи та культури кожного часу, бо Христос народився, помер і воскрес за всіх», — наголосив Папа.
Зміна культури і динамізм віри
Крім того, як зазначив на завершення Папа, культура зі своєї природи є змінною. Це вимагає замислитися над тим, як ми покликані звіщати Євангелія в цей історичний період «великої культурної переміни». Якби ми претендували говорити про віру так, як це чинилося в минулих століттях, то ризикуємо, що «нас більше не розумітимуть нові покоління».
«Свобода християнської віри, християнська свобода, вказує не на статичне бачення життя та культури, а на динамічне», — підсумував Святіший Отець. Свобода — це дар, який ми покликані оберігати. А вона вимагає від кожного постійно прямувати до її сповнення: «визволенні з неволі, щоби прямувати до повноти свободи».
фінансово.
Щиро дякуємо!
