Хто сьогодні в захваті від молоді? Якими цінностями керуються молоді люди? Кого вони наслідують? Хто є для них авторитетом? Чому вони бунтують? Запитань про сучасну молодь багато, а відповіді на них неоднозначні — як неоднозначне і часто нерозкрите саме молоде покоління.
Останні роки принесли докорінні зміни реалій, у яких ми живемо: світ значно прискорився, сучасні технології та соціальні медіа з іще більшою силою захопили нашу увагу, а розрив між поколіннями, який був завжди, збільшився до невиданих розмірів. У сучасному світі (в Україні також) відбувається трансформація, яка змінює менталітет цілих соціальних груп. Традиційні цінності перебувають в обороні, люди (особливо молодь) відходять не лише від Церкви, а й дедалі частіше демонструють незацікавленість пошуками Бога в своєму житті. У суспільному житті ми спостерігаємо зростання брутальної поведінки, а наша мова стає щораз більше насиченою вульгаризмами і беззмістовністю. Світ дедалі більше стає хворим, а оскільки ми живемо в хворому світі, то як можемо сподіватися, що його плоди (до яких, зокрема, належить молодь) будуть здоровими? Оцінюючи молодих людей, я хотів би, щоб ви постійно пам’ятали про цю думку.
Бунт
Говорячи про молодь, насамперед варто пам’ятати, що бунт, на який ми так часто нарікаємо, властивий молодості. Бунт проти чинного порядку — природний для молодих людей, а ідеалізм та справжнє бажання змінити реальність — одна з багатьох прекрасних рис, якими відрізняється так звана «весна життя».
Завдання дорослих — уміло провадити молодь через труднощі періоду дозрівання: підтримувати і навіть розпалювати іскру ідеалізму, й водночас подбати про те, щоб не розгорівся вогонь, який міг би зашкодити всьому суспільству. На жаль, молодь часто стає знаряддям для реалізації цілей дорослих. Корпорації та політики не раз цинічно використовують їхню довіру і чуйність.
Криза молоді походить із кризи тих, хто має давати своїм життям приклад і взірець етичної поведінки. Молодь потребує конфронтації з авторитетом. Вони хочуть іти до високих цілей. У ситуації, коли дорослі — більш чи менш свідомо — не бажають бути вимогливими до себе, вони «де факто» відмовляються від можливості бути справжнім провідником та взірцем для молоді. Нинішня модель «дружніх» стосунків дорослих із дітьми, яка стає дедалі моднішою, не витримує критики, тому що ніхто так добре, як молодь, не відчуває браку автентичності. Дорослий, який намагається сподобатися молодшим, завжди викликатиме більше жалю, ніж поваги.
Суспільна трагедія
Падіння авторитетів призводить до того, що молодь намагається їх чимось замінити. Відомо, що природа не терпить порожнечі — так само відбувається і в цьому питанні. Популярність різної масті ютуберів та інфлюенсерів, що постійно зростає, пояснюється саме цим: молодь потребує взірця, того, хто познайомить його зі світом. Інтернет-«авторитети» дуже легко заповнюють цю прогалину. Ділячись публічно своїм життям, своїми інтересами, досягненнями, показуючи все в кольоровий і приємний для очей спосіб, вони підкорюють серця молодих людей, які прагнуть уваги і справжності одночасно. Не можна недооцінювати їхньої взаємодії з групою шанувальників, яка в певний момент стає неформальною спільнотою. Проблема полягає в тому, що вміст, опублікований цими інфлюенсерами, позбавлений глибокого змісту і вищих цінностей. Це чиста розвага — яка, звісно, сама по собі не є чимось поганим; але в ситуації, коли автор починає (більш чи менш свідомо) вдавати з себе авторитет і взірець до наслідування, він має усвідомлювати відповідальність, яку бере на себе. Повідомлення в таких відео просте: життя — це насамперед веселощі, а гроші — найважливіший засіб для втілення цієї думки в життя. Якщо молодь робить лише такі висновки з творчості людей, які (хочуть вони цього чи ні) стають прикладом для неї, то наслідки будуть нецікавими. Виросте (якщо вже не виросло) покоління, яке ставитиметься до життя й до інших людей дуже утилітарно. Те, що молодь не погоджується з тим, що наше життя складається не лише з прекрасного, але і з важкого та болісного досвіду, призведе врешті-решт до особистої і суспільної трагедії.
Відповідальність за вчинки і слова
«Відповідальність» — слово, якого дедалі частіше намагаються уникати в публічних дискусіях. Сьогодні дуже легко говорять про права, привілеї тощо, і забувають при цьому про відповідальність за свої вчинки і слова. Це сильно і болісно видно в контексті відмови дорослих брати на себе відповідальність за іншу людину — особливо молоду. Французька філософиня Шанталь Дельсоль у книжці «Наріжний камінь. Що для нас важливо?» писала, що «відповідальність за дитину поглинає дорослого, виснажує його і зменшує, але водночас, стаючи батьком чи матір’ю, людина розширюється і збільшується у величезний та повний життя фрагмент світу». Співтворці суспільного життя, а особливо ті, чия творчість скерована до дітей і молоді, мають усвідомлювати тягар, покладений на їхні плечі. Мені здається, що іноді ми навіть не усвідомлюємо, з яким пластичним матеріалом маємо справу і як багато доба (а також і зла) ми можемо зробити тим, хто дивиться на нас і на наші вибори.
Звідки береться невіра?
Говорячи про молодь, варто також розглянути тему її присутності в Церкві. Просування секуляризації особливо чітко помітне саме серед молодших поколінь. Причин такої ситуації декілька, і це тема окремого, докладного аналізу, але тут варто звернути увагу на аспект, який з’являвся в цьому тексті кілька разів. Невіра молоді походить із невіри дорослих. Брак справжніх стосунків із Христом, що часто поєднується з поверховою релігійністю напоказ, дуже успішно відвертає молодь від Церкви. Не дарма говорять про «віру батьків». Найкращі катехити чи священники небагато зможуть зробити, якщо в сім’ях не буде відповідного для мудрого зростання у вірі середовища. Отець Войцех Сурувка в своєму інтерв’ю 26 травня 2021 р. говорив, зокрема, про те, що молодь завжди перевіряла, чи цінності, про які ми говоримо і в які віримо, для нас справжні. Можливо, сумніватися в цінностях не те ж саме, що їх відкинути. Це радше повідомлення нам, дорослим: «Я перевіряю». Якщо ми провалимо цей іспит, то не можемо претендувати на таку чи іншу поведінку тих, хто спостерігає за нами.
Нарікаючи на молодь, варто пам’ятати про те, що ми живемо у світі сполучених посудин: неможливо чесно оцінити поведінку молоді без аналітичного і критичного погляду на світ дорослих людей.
Переклад CREDO за: Міхал Ґурскі, Stacja7
фінансово.
Щиро дякуємо!
