Священник, який належить до однієї з католицьких громад, присутніх у Святій Землі, може уділяти Таїнства Покаяння, Євхаристії та Єлеопомазання християнам, які належать до православних та некатолицьких Східних Церков, якщо вони попросять про це спонтанно, зі своєї ініціативи та будуть «підготовлені належним чином».
Це положення міститься у тексті «Екуменічних пастирських директив» для католицьких Церков, щойно виданих арабською мовою Асамблеєю католицьких єпископів Святої Землі. Документ містить настанови, а також обов’язкові положення щодо важливих питань духовного життя християн, які належать до численних церковних спільнот, присутніх у регіоні.
Пастирські директиви мають на меті «висвітлювати, стимулювати та керувати екуменічні відносини Католицької Церкви у Святій Землі», застосовуючи вчення і настанови, що їх Католицька Церква дотримується у сакраментальних справах, до поточного місцевого церковного контексту.
Директиви скеровані до всіх католицьких Церков у Святій Землі (в Палестині, Ізраїлі, Йорданії, та на Кипрі); охоплюють латинські, маронітські, мелькітсткі, сирійські, вірменські та коптські католицькі спільноти і стосуються, зокрема, участі в Таїнствах, — критично важливого питання для повсякденного життя та спільного свідчення охрещених, що живуть в землі, де народився, жив, помер та воскрес Ісус Христос. Інші питання, такі як екуменічна формація у школах та сприяння спільним благодійним ініціативам католицьких і некатолицьких церковних спільнот, будуть розглянуті у наступних заявах Асамблеї католицьких єпископів Святої Землі.
У першій частині директив коротко окреслене особливе значення «екуменічного питання» в контексті Святої Землі, де завжди співіснували численні церковні обряди і традиції. Протягом історії це розмаїття замість того, щоб бути визнаним та заохоченим як багатство, часто зводилося до простого інструмента диференціації ідентичності у доктринальних, юрисдикційних та владних поділах, що розірвали спілкування між християнами.
У документі, оприлюдненому єпископами Святої Землі, визнається, що сьогодні ситуація «цілком інша». Екуменічна подорож, яка активно просувається після Другого Ватиканського собору — такі жести, як паломництво Папи Павла VI до Святої Землі у 1964 році — а також важкі політичні та соціальні умови, що виникли протягом останніх десятиліть, сприяли зближенню Церков, які нещодавно взяли на себе спільне зобов’язання щодо реставрації базиліки Гробу Господнього.
Документ красномовно підкреслює, що християни Святої Землі, хоч і належать до різних спільнот, живуть пліч-о-пліч і визнають спільне покликання свідчити віру у Христа в нинішньому контексті Святої Землі, позначеному конфліктами, стражданнями та протистоянням фундаменталізму. Змішані шлюби між християнами, що належать до різних конфесій — це постійна особливість сімейного життя всіх охрещених цього регіону, які «іноді заходять навіть так далеко, що стверджують, що перебувають у повному спілкуванні, а поділи — лише питання, яке стосується духовенства».
Щоденне співіснування спонукає охрещених не надавати занадто великої ваги конфесійним кордонам між церковними спільнотами, що стосується також літургійного життя і сакраментальних практик. Охрещені «спонтанно називають себе християнами, тоді як священники, як правило, визначають себе відповідно до конфесійних стандартів». Протягом останніх років цей спонтанний процес зустрічався і «в деяких місцях із певною тенденцією до сектантської ідентичності», що іноді відзначалося відстороненістю та ворожістю щодо інших християнських спільнот. Положення католицьких єпископів Святої Землі чітко нагадують про основні положення католицької доктрини в екуменічних питаннях, посилаючись на документи Другого Ватиканського собору і на Пастирський план, виданий Дієцезіяльним Синодом Католицьких Церков у Святій Землі 2000 р.
Всі охрещені католики повинні «з вірою» поважати ці магістерські тексти. Стосовно сакраментального та літургійного життя документи знову наголошують, що необхідно пам’ятати про різні ступені «недосконалого спілкування» між католиками та християнами інших церковних спільнот.
У третьому розділі детально визначені критерії та вказівки, якими повинні керуватися католики, як духовенство, так і миряни, у спільному сакраментальному житті з охрещеними інших християнських конфесій. Перш за все, документ заохочує вірних «практикувати свою віру та сакраментальне життя у власних Церквах», а також уникати недбалого та індиферентного ставлення до церковної дисципліни щодо літургійних богослужінь та вділення Таїнств. Він вказує, що «з міркувань релігійної совісті кожен християнин має право вільно вирішувати питання власної церковної приналежності», а також підтверджує «постійне та чітке розмежування між участю у несакраментальному літургійному богослужінні та участю в Таїнствах, зокрема у Євхаристії».
Далі документ дає рекомендації щодо сакраментального спілкування з вірними Східних Церков та Східних Православних Церков. Він чітко вказує, що католицькі священники уповноважені уділяти Таїнства Покаяння, Євхаристії та Єлеопомазання вірним східних церков, якщо вони просять про це і мають відповідну підготовку. Разом із цим уточнується, що православні християни та стародавні некатолицькі Східні Церкви зобов’язані поважати дисципліну і звичаї здійснення Таїнств у Католицькій Церкві. Вірні цих Церков можуть виконувати роль хрещеного батька або матері разом із хрещеним батьком або матір’ю, що належить до Католицької Церкви, під час хрещення католика. Так само християни цих конфесій можуть укласти шлюб у Католицькій Церкві. Відповідно до настанов, які вже визначені Церквою, документ повторює, що в ситуаціях смертельної небезпеки «католицькі священники можуть уділяти Таїнства Покаяння, Євхаристії та Єлеопомазання членам інших Церков і церковних спільнот», якщо вони не можуть звернутися до священників або служителів своїх власних церковних спільнот, за умови, що ті, хто просить про них, роблять це з власної ініціативи та вільної волі, висловлюючи свою віру в Таїнство, яке вони отримують.
Переклад CREDO за: Agenzia Fides
фінансово.
Щиро дякуємо!
