Без здатності розпізнавати, що я думаю і як почуваюся, неможливо побудувати стосунки з самим собою.
Умоглядність, або майндсайт (англ. — mindsight), — це вміння розпізнавати психічне життя, своє та інших. Цей термін запровадив Деніел Сіґел, автор книжок, у яких простою мовою розказано про емоційну регуляцію та будування близьких стосунків. Без умоглядності ми стаємо неграмотними щодо емоцій та стосунків, провадимо дуже поверхове, дуже самотнє й нестерпне життя.
Про двох водіїв, яким забракло усвідомленості
Нещодавно я була свідком ситуації, що сталася в місті посеред затору на перехресті. Йшов дощ. На забитих дорогах скупчилися автомобілі, які чекали на коротку мить зеленого світла, щоби просунутися вперед. Я поспішала до лікаря. Гадаю, що водій на сусідній смузі, повз якого я проїхала, теж був знервований: йому перекрила шлях машина, що виїхала на перехрестя з перпендикулярної вулиці, але далі не мала змоги просунутися.
Водій на сусідній смузі подав сигнал. По суті, він увімкнув сирену, що сповіщала про Другу світову війну. Він спокійно міг об’їхати ліворуч авто, що заблокувало дорогу, але залишався на своєму місці й сигналив так, аж його було чути на Шостій авеню в Нью-Йорку. Чоловік, який став на його шляху, не залишився в боргу. Коли перед ним утворилося стільки місця, що він міг рушити, він продовжував нерухомо стояти поперек дороги. І теж сигналив так, що їхні сигнали вкупі могли долетіти аж до Чикаго та східного узбережжя США.
Це лише думки, а не об’явлена істина
Що ж там сталося? Два нервові центри були переповнені складними емоціями. Занурені у гнів, сором, страх і знову — в гнів, до такого ступеню, що зник здоровий глузд. Зникла також частина, яку метод АСТ (acceptance and commitment therapy — терапія прийняття й відповідальності), що мені подобається, називає «я-спостерігач». Це та частина нас, яка може помітити, що відбувається у нас всередині. Яка може відслідкувати сигнали тіла (такі, як прискорення пульсу чи спітніння рук), думки, які з’являються в нашій голові (наприклад: «я ніколи не виїду з цього затору», «що за дурний водій!») і почуття, які слідують за цими думками (розпач, злість тощо).
Коли ми помічаємо з цього пункту спокійного, об’єктивного спостереження, що нервуємо або в голову лізуть недобрі думки, то можемо ствердити, що це лише думки, а не об’явлена істина. Ми можемо тоді думати протилежне тому, першому, пориву: що у цьому заторі важко всім; що хтось проґавив; що навіть якщо ми спізнимося кудись — не страшно, бо насамперед важливо доїхати безпечно.
Прийнятий гнів
Так само, коли ми усвідомлюємо свої почуття, то можемо їх прийняти, зрозуміти, пережити й відрегулювати. Прийняти хвилю гніву і знайти його причину (наприклад, що вам обов’язково треба було вчасно бути у певному місці, а ви вже безнадійно не встигаєте). Звернути увагу на гнів на себе, гнів на дощ, гнів на водія, який стоїть перед вами, немов барикада. З кожним із цих почуттів можна привітатися, визнати їх і попрощатися. Лайся собі під ніс, хапайся за голову — але не треба виходити з ломом і розбивати скло мокрого від дощу опеля-комбо перед капотом твого автомобіля.
Майндсайт — це дуже потрібне вміння в таких незначних суспільних взаємодіях. Без здатності розпізнавати, що ви думаєте і що відчуваєте, ви не зможете побудувати сутнісні стосунки з самим собою. Це означає, що замість них вас часто супроводжуватиме в житті порожнеча, яка виникає від браку контакту зі своїм внутрішнім світом. Також ви систематично переживатимете сильні емоції, які залишатимуть по собі виснаження та зіпсовані стосунки з іншими.
У стосунках з іншою людиною майндсайт дозволяє побачити, що хтось сумує, хвилюється чи соромиться. Завдяки йому ми маємо доступ до емпатії. Можемо також будувати глибокі зв’язки, скидаючи маску «все ОК». Це такі стосунки, в яких інша людина може сказати: «Мене так засмутило, що я не отримав цю роботу». І ви разом посидите з цим відчуттям.
Це вміння можна розвивати, навчаючись звертати увагу на своє тіло, почуття, думки; стаючи щораз доброзичливішим господарем у цьому дедалі більш прирученому світі.