Святіший Отець затвердив декрети, підготовлені Конгрегацією у справах канонізацій.
Один із них стосується черниці-назаретанки, чиє життя і служіння пов’язане з Білоруссю, пише Vatican News.
Ідеться про с. Марію Маргариту від Серця Ісуса в агонії у Гетсиманському саду — єдину зі спільноти 11 мучениць, яка уникла арешту і розстрілу гітлерівцями 1 серпня 1943 р. в Новогрудку.
Сестра Марія Маргарита (Малгожата), чиє світське ім’я — Людвіка Банась, народилася 10 квітня 1896 р. в Клечі-Дольній, на півдні Польщі. У 20‑річному віці почала працювати в лікарні, яку провадили сестри-назаретанки. 15 лютого 1917 р. вступила до цієї чернечої спільноти. Виконувала служіння у Вадовіцах, Кракові, Гродно, Варшаві. 1934 року прибула до Новогрудка. 18 липня 1843 р. нацистська окупаційна влада заарештувала близько 120 мешканців містечка. Настоятелька місцевого монастиря с. Марія Стелла звернулася до німців із проханням відпустити затриманих, замінивши їх черницями їхнього монастиря. 11 липня нацисти заарештували 11 сестер, яких розстріляли 1 серпня 1943 р. у лісі неподалік Новогрудка. Того дня с. Марія Маргарита працювала в місцевій лікарні. Довідавшись про розстріл співсестер, вона відшукала місце їхньої мученицької загибелі й до самого кінця життя була стражем їхнього поховання та новогрудського парафіяльного храму. Сестра померла в Новогрудку 26 квітня 1966 р.
Разом із цим декретом Папа Франциск підписав декрети про визнання чудес, здійснених за заступництвом французької черниці блаж. Анн-Марі Рів’є (1768-1838) — засновниці Згромадження Сестер Жертвування Богородиці, блаж. Марії Кароли Чеккін (1877-1925) — італійської черниці зі Згромадження Сестер св. Джузеппе Коттоленго; і ще три декрети про визнання героїчності чеснот: Андреа Ґарідо Пералеса (1663-1728), іспанського ченця з Ордену Пресвятої Діви Марії з Мерседи; італійського капуцина Карло Марії з Аб’ятеґрассо (1825-1859), та італійського місіонера-комбоніанина Бернардо Сарторі (1897-1983).