Своїми роздумами про свято Божого Народження ділиться єпископ Леон Дубравський, ординарій Кам’янець-Подільський.
Різдво Спасителя — це велике свято. Найбільше свято, в якому Бог дає нам свого Сина. Бог ділиться своїм Сином з нами! І я хотів би, щоб ми всі, християни, також поділилися: своєю великою любов’ю, своєю великою вірою, надією — з Господом Богом. Він від нас цього чекає. Він тому й народився! Він хоче всіх нас бачити сьогодні біля цього вертепу, біля шопки. І тому я би хотів, щоби наші родини, які сьогодні, можна сказати, переживають труднощі, скруху, а в першу чергу переживають неспокій — бачимо стільки нервозності, тривоги, люди не можуть собі сьогодні якось дати раду, — мали мир. І я думаю: що потрібно зробити? Як саме ми можемо вирішити ці питання?
Ми бачимо, що між собою не можемо знайти спільну мову. Політики, і все те матеріальне, що нас оточує, сьогодні не задовольняє нас до кінця. Тому Господь хоче, щоб ми якось знайшли час для того, щоб застановитися, задуматися: куди я йду? Куди моє життя мене веде? Де буде мій кінець, з ким я маю зустрітись? Тому сьогодні, дорогі мої, я вас дуже прошу і благаю: без Господа ми ніколи не вирішимо своїх проблем. Ніколи. Якщо Бог буде у нас на першому місці — то все буде на своєму місці.
Якщо ми сьогодні не інвестуємо в молоду людину — то бачимо, що світ в неї інвестує по-своєму. Сьогодні технології принесли стільки біди в наші родини! Це залежність. Люди впадають у залежність — тому що вони не вміють спілкуватися з Богом. А Бог чекає, дає нам різні знаки. І ця пандемія, коронавірус — це теж у якийсь спосіб знак для нас. Відчитаймо цей знак! Прийдімо до Нього! Прийдіть до Мене, — каже Він, — прийдіть, купуйте, без грошей купуйте (пор. Іс 55, 1-3), не треба вам тратитися ні на що!
Постараймося, щоб ми своїми колядками могли сьогодні порадувати Бога. Щоб ми збиралися вечорами, так як я пам’ятаю, що кожного вечора ми збирались, і увечері всі разом, родиною — приходили рідні, близькі, знайомі — і всі разом співали колядки. Усе наповнювалося співом: і дім, і родина, і діти, як ми ще маленькі були, — ми так Боже благословення притягували на себе, на свою родину. Не телевізор, не комп’ютер, не мобілка! Відмежуватися від цього! Стараймося з’єднатися з Богом у ці великі Свята Його народження. Бо ж можна і шопку для Нього зробити, і все підготувати для Нього, — а воно все буде мертве! І ті світелка, гірлянди, і все решта. Але Бог хоче знайти місце в людині, в нашому серці, в нашій душі, в нашому розумі. Він ТАМ хоче народитися!
Я б хотів, щоб цей Христос, Новонароджене Дитя, яке приходить у цей світ, — щоб Воно насправді народилося в нашому серці. В нашій душі і в розумі. Й тоді благословення Боже буде нас супроводжувати. Тоді Господь буде за нас вирішувати наші проблеми.
Якщо я Бога поставлю на перше місце — то Бог посилає свого ангела, і той мене провадить, торує мені дорогу. Так, як Бог перед народженням зіслав ангелів, які сповістили цілій землі: слава во вишніх Богу, а на землі мир людям доброї волі. Тоді й наш ангел буде так само прокладати нам дорогу.
Прийдіть до храму! Не бійтеся. Христос це Лікар! Христос лікує рани. Не треба боятися. Нас із вами хочуть застрашити, зробити так, щоб ми боялися, страхалися, щоб нас зробити рабами. Ні! Ми — вільні! Господь нас спас! І Він хоче народитись — не тільки в Євхаристії, на вівтарі. Він хоче народитися в кожному з нас! В кожному нашому серці, в кожній душі, в кожній родині.
Тому — приходьмо до Нього. Посповідаймося добре, приймімо Святе Причастя. І це буде найліпший подарунок для Ісуса Христа. Це нас визволить сьогодні, і це нам принесе велику радість і задоволення від нашого життя, яке нам Бог дарував.
фінансово.
Щиро дякуємо!
