Чи це не дивно, що час різдвяних свят, який асоціюється зі спокоєм, радістю і сімейною атмосферою, часто стає джерелом напруження, стресу та слів, що застрягають у горлі?
Як подбати і про себе, і про інших у цей чудовий час?
Я системний психотерапевт і твердо вірю, що у складних для розуміння родинних ситуаціях можливо подбати про себе, залишитися собою, і водночас ушанувати щорічне випитування тітоньки «ну коли ж уже у вас буде друга дитина». У цьому пораднику я постараюся показати вам неможливе — тобто що зробити, щоб і вовки були ситі, й вівці вціліли.
1.Запишіть свої стандарти
Я дуже часто зустрічаюся в кабінеті з тим, що людина хотіла би поводитися певним чином: щоб мама була задоволена, щоб не образити тітку і щоб прадідусь, якого немає в живих уже 30 років, не перевернувся в труні. І хочу наголосити: хоч я не вважаю, що це були неправильні наміри, але чогось їм бракує: а саме — власних стандартів. Вашого власного компасу. Вашого особистого, згідного з совістю, етичного кодексу.
Подумайте, що для вас важливо? Як ви хочете ставитися до людей, яких любите (іноді це дуже важка любов)? Замисліться, як ви хочете поводитися з людьми, що мають якийсь «магічний» вплив на ваш настрій у спосіб, який вам не подобається (чому ви їм це дозволяєте)? Нічого не заважає цьогорічним святам пройти під знаком ваших особистих стандартів, незалежно від того, де ви перебуватимете і з ким їх проведете.
2.Асертивніть не обов’язково означає неввічливість. Вона може бути рішучістю
Нещодавно я побачила в мережі таке речення: «Я відповідаю за свої слова, а не за те, як ти їх зрозуміла». Мені здається, що в цьому реченні криється дуже важлива порада щодо того, як нам розмовляти з іншими, не обтяжуючи себе непотрібним почуттям провини. Пам’ятайте: іноді, хай би як ви старалися, — все одно ви не маєте впливу на те, що думає ваша тітка. А тітка вже доросла і має самостійно розібратися з тим, як вона бачить світ.
Візьмімо такий приклад: тітонька Галя три роки поспіль запитує вас: «Коли у вас буде ще одна дитина?» На це запитання є кілька можливих відповідей:
1)Тітонько, дайте мені спокій з цим запитанням. Будуть діти — то будуть, і Ви точно про це дізнаєтеся!
Або:
2)Я не відповідатиму на це запитання, і перестаньте мене про це питати (майже кричите)!
Або:
3)Тітонько, дякую, що турбуєтеся, але розкажіть, будь ласка, як це було у вас? Коли ви з дядьком наважилися на наступну дитину?
Мені здається, що ця, третя, відповідь асертивна і водночас доброзичлива.
3.Не відповідайте, запитуйте!
В останній відповіді маєте підказку, як дати собі раду з важкими для вас запитаннями — можете запитати про те ж саме! Звісно, важливий намір: треба не позбуватися людини, а проявити справжню цікавість до її історії.
Порожнє місце за столом для… людської слабкості
Традиція залишати вільне місце за столом — гарна і нагадує про те, що людські долі — дивовижні, й ніколи не відомо, чи ми самі не потребуватимемо допомоги, підтримки та опіки.
Заохочую вас, щоб ця метафора вільного місця за столом оселилася й у вашій голові та допомогла вам пам’ятати про те, що і вам може щось не вдатися; що ви можете почуватися загубленим; що, попри всі старання, можете рознервуватися і щось може піти не так.
Ми лише люди.
Всього найкращого на прийдешні різдвяні свята!