Роздуми

«Право на смерть». Радуйся, земле?

31 Грудня 2021, 14:51 1485 Ірина Єрмак

Цими днями, готуючи матеріали про підсумки року (в Церкві, у світі), я не могла позбутися цитати, яка невпинно кружляла в думках: «Ви почуєте про війни та воєнні поголоски, народ бо на народ повстане й царство на царство. Голод, чума та землетруси будуть по різних місцях. Тоді видадуть вас на муки й уб’ють вас; вас будуть ненавидіти всі народи Імені Мого ради» (Мт 24, 6-9).

Найбільше інформацій із підсумків року стосуються гонінь, переслідувань, дискримінації, викрадення і вбивства священників та інших служителів Церкви, як і простих християн, нищення храмів, повалені хрести, побиті статуї… Усе це мені трохи нагадує ту саму реформацію, яку загалом прийнято писати з великої літери, як період, але я настрою не маю.

 

«Іконоборці нищать собор Антверпенської Богоматері, 20 августа 1566р.». Франц Хогенберг

 

Нищення Церкви: нічого нового

Лютерова реформація зробила трошки хорошого і безліч поганого, тож чи варто було її затівати — я сумніваюся. Реформація це легітимізація ненависті, її конкретне спрямування (проти католиків), а ненависть це присутність у людині сатани, — яка в нас, на превеликий жаль, невиліковна по факту, бо тільки Двоє на цій землі за всю історію були без його краплі в собі: Ісус і Марія. Він був Світло світу, і темрява Його не здолала, а Вона — Непорочна, без первородного  гріха зачата, не мала в собі того «віруса», який в нас усіх час від часу викликає захворювання ковідом ненависті, гарячку злості та викликає глухоту і сліпоту на ближнього. Часи реформації — це часи національно-визвольних війн під релігійним прапором, коли «разом із водою вихлюпнули дитя», і паралельно з утворенням численних протестантських церковних «тіл» нищилося Єдине Тіло Церкви, а заодно убивали і переслідували її служителів та вірних, руйнували храми, нищили статуї та фрески і так далі. 2015 року німецькі лютерани перепросили Ватикан за нищення предметів католицької культури і визнали, що «релігійні зображення» давно стали частиною їхньої побожності. Ну то питається, заради чого було це починати, окрім простого факту нищення Церкви як Вселенської.

 

 

Перша, хто страждає

Немало фотографій кружляли соцмережами цього року, де нерідко — обписані, повалені, розбиті статуї Діви Марії. Загалом то їх (інформації про них) було більше, ніж інформації про повалені хрести. Чи це дивно? Як на мене — аж ніяк. Вона розчавила змію голову, а він постійно жалить Її, бо ненавидить людей узагалі («шкіряних», як кажуть мемчики про котиків), а особливо — те, як ганебно він програв свою битву, промахнувшись із розп’яттям Її Сина. Реформація теж відзначалася шаленою ненавистю до Діви Марії, і хоча з плином часу протестанти злагідніли загалом, то досі від слів «помолюся за тебе до Богородиці» багатьох тіпає.

 

 

Тобто маємо «черговий кінець світу», апокаліптичні знаки, війни і біди зусібіч, а з другого боку — ну, що поробиш. Ворота пекла, як Господь заповідав, не спроможні здолати Його Церкву, так що спокійно, можна не впадати в паніку. Не перший кінець світу в нашій історії, зрештою.

 

 

«Кінець науки»

Кінець року і підбиття його тривожних підсумків збігається в часі з Різдвяними святами. Ой, радуйся, земле, Син Божий народився. Застеляйте столи, та все килимами, їдьте до Ашану довгими рядами… Про «зубожілих», які цими днями атакують прилавки, я зараз говорити не хочу, навіть якщо це теж не особливо весела новина. Я про інші новини. Зокрема, про евтаназію. Не надто святкова тема? — ну так, але взагалі підсумки року якісь «не надто святкові». Там армія на кордоні, тут 2222 рік оголошено, комуналка знову буде скажена, зате «слуги народу» (ні, не в сенсі партії, так традиційно називаються депутати й уряд загалом) купують собі чергові маєтки в Україні та за кордоном. Хто заплющує очі й затикає вуха, відкриваючи тільки рота, щоб їсти олів’є і не відволікатися, той рятує свою психіку, як може; і крий Боже когось засуджувати. Просто такі факти буття: наука, яку в (поза)минулому столітті оголосили божеством і протиставили релігії; наука, яка мала принести людям порятунок від багатьох, якщо не від усіх бід, вирішити проблеми, нагодувати голодних, зцілити хворих, оживити померлих, що там ще з месіанського списку, перенесеного на богиню Розуму, — прийшла до того, що людей треба вбивати. Науково вбивати, звісно, щоб ви не сумнівалися! Видаляти ембріони, щодо яких вирішено, що вони будуть хворими чи непотрібним дітьми (а їх спитали, чи вони непотрібні?). «Вимикати» життя старих і хворих. А також, щоб було поменше протестів від тих, хто захищає життя слабких і безборонних, бог науки пропонує зручний засіб для самоумертвлення. Красивий. Технологічний.

Спокуса завжди має привабливий вигляд. І нерідко з’являється у момент потреби. Перетвори ці камені на хліб, бо ти голодний. Перерви своє життя, бо ти вмучений. Зроби це технологічно, прогресивно, бо й мислення таке — прогресивне! Це ж твоє право. Ти — людина, ти звучиш гордо, в тебе є твоє право на життя і твоє право на смерть…

 

 

Відпрацьовані ступені ракета відкидає, щоб згоріли

Такий собі австралієць на ім’я Філіп Нічке, лікар за фахом, за сприяння якого в Австралії ухвалено закон про евтаназію, сконструював капсулу смерті. Менше з тим, що його лікарська ліцензія призупинена ще 2014 року, — в нього достатньо знань і підтримки, щоб просувати ідею технологічного самогубства. Він сконструював капсулу, подібну до космічного міні-корабля. Лягаєш туди, натискаєш кнопку, кисень викачується, заміщається азотом; все, кінець. Нічке розробив цей апарат, бо хоче «зробити евтаназію повністю автономною». Без необхідності навіть «доктора Смерть» з ін’єкцією.

Все, що робить сатана, коли доведене до фінальної стадії, проявляє свою нелюдську суть. Медицина, яка піддалася на пропаганду «краще безболісно померти, ніж страждати, і ми гуманно допоможемо хворим», у цій фазі вже просто викинута з логіки подій, як використана шмата. Медики зіграли свою роль «корисних ідіотів», протягнули закони, налаштували громадську думку. Все, вони більше не потрібні. Вони вже не будуть нікого рятувати, бо людина сама лягає в цю супертехнологічну труну і сама натискає кнопочку. А ви — вільні. Навіть якщо ви десь проти, то можете протестувати, але «право на смерть» уже фактично вручено кожному окремому громадянинові, а законне застосування ви «пробили» у своїх парламентах. Самі.

Якщо хтось пам’ятає історію, то винахідник гільйотини доктор Гільйотен сам загинув під її лезом. Бо така логіка сатани. Гільйотина, до речі, була винайдена як спосіб «гуманного позбавлення життя».

Як каже одна приказка, історія вчить тільки того, що вона нікого нічому не вчить…

 

 

«Ім’я нам — легіон»

«Пекло порожнє, всі біси тут», — відома фраза Шекспіра. Вона теж не раз приходить на пам’ять, коли читаєш про «гебете», «плюс», «квір», «бі», що там ще з тих самоідентифікацій. Як на мене, це імена бісів, що заволоділи людьми. Як і сам гендер. Вони вже не дуже й приховуються. Нападають на священників, грабують дарохранительниці, профанують Гостії — первородна ненависть, якою ми всі заразилися ще в раю через прабатьків, у моменти її виявлення скеровується чималою мірою на Церкву. І зовсім не тому, що люди так хочуть! Людям, по факту, байдуже, що нищити: палити автомобілі в Парижі чи бомбардувати повстанців одразу цілими селами. Але за будь-якої ситуації, повсюди, особливо гостра ненависть спалахує, коли «в зоні досяжності» є храм або якась інша присутність віри.

Бо не люди винні в тому, що зусібіч надходять повідомлення про нищення, побиття, викрадення і вбивства християн. Мало хто з них насправді усвідомлює, хто ними керує. Це щось із серії «вкрав і розбив автомобіль, бо має конфлікт із татом». Психологи знають, як це пов’язано, а сама людина — нерідко не усвідомлює, що в ній сидить стара, забута дитяча образа на батька, який не купив пожежну машинку на день народження. І питання в усіх цих нищеннях і переслідуваннях тільки одне: якби всі ці переслідувачі добре знали й чітко усвідомлювали, що ними керує диявол, — може, вони би вжахнулися і спинилися? Певна частина, звісно, має такі пожерті сатаною душі, що з радістю піде нищити далі, і стане повністю демонізованою. Але не всі. Просто це так важко і страшно — спинитися, подумати і усвідомити…

 

 

Чотири вершники апокаліпсису, версія ХХІ століття

Ворог людського роду прагне нищити людський рід. Аборти й евтаназія, контрацепція та війни — найчастіше використовувані засоби сьогодення. А також будь-які інші прояви ненависті. Бо як Царство Боже, так і царство сатани починаються вже тут і тепер, а хто до якого належить — його вибір. Бог є любов; сатана є ненависть і обман. Вибери правильну таблетку, Нео.

 

 

Де царство Боже?

А в правильній реальності є не тільки війни і конфлікти, армія на кордоні, окуповані землі, сусідній правитель із явним психіатричним розладом, біди, хвороби і вся решта царства сатани. У правильній реальності є Син Божий, який народився, щоб нас із цього всього кошмару вирятувати. Причому не «замість» нас, а з нашою ж допомогою. Боже «царство» це в тексті Євангелія не «царство», а «царствування», процес, явище. Боже царство (царствування) «між вами є», сказав Господь, тобто коли люди живуть любов’ю, між ними «виникає» Бог. А хто з’єднаний Богом, той у Його царстві. Ворог руйнує: насамперед — міжлюдські зв’язки, а у фіналі — самих людей. Бо Боже царствування є між нами. Не між кошенятами з бантиками, не між рибками в акваріумі чи в річці. Люди творять Боже царство на землі. Тому людей треба нищити.

Ось тільки зі знищенням Христа він програв. Син Божий пожертвував свої страждання за відкуплення світу. Ця поразка стала перемогою.

 

 

А що, коли..?

Тому кожен, хто хворий, а особливо ж безнадійно і тяжко хворий, може насправді сатану перемогти. Якщо доєднає свої страждання до страждань Спасителя. Стане «частинкою Спасителя» на землі. Й саме тому людей треба вбивати, під виглядом того, що це турбота. Бо якщо забрати в людей можливість зробити їхні страждання спасенними, то спасенних буде менше. Набагато менше. Що йому і потрібно.

Натомість що стосується «хай уже все закінчиться» — то де гарантія, що зі смертю все закінчується? Навіть сучасна богиня наука вже доходить висновку, що в людині є якась безсмертна частина, яка не помирає разом з тілом. Що з цією частинкою діється після того, як тіло помирає? Який вибір раптом бачать перед собою ті, хто піддався спокусі приємної технологічної смерті? Де вони раптом себе виявляють??? Чиє обличчя бачать у посмерті — чи Доброго Бога, чи когось іншого? Так, ніхто не знає, і я не знаю. Але є одне принципове питання. «А що, коли…?» А що, коли ціною легкої смерті буде страшна вічність. Чи варта ця спокуса того, щоб її приймати? Ставки надто високі.

 

 

Червоточина

Я розумію, звідки в людях цей слух, налаштований на диявольські нашіптування. Я розумію, звідки в людях схильність до безумних рішень зараз коштом усього, що може бути далі. Я розумію, звідки в людях така тяга до смерті. Тому нікого ні в чому не засуджую і не стаю в позу моралізатора про «евтаназія це погано, страждайте далі, бо Бог добрий» (овва, крутелезна логіка). Для людини, яка переживає своє пекло на землі, насправді немає великого вибору між ним і пеклом у вічності. Люди, глибоко хворі всередині, чують голос сатани, бо він як вірус герпесу, який, один раз поселившись у тілі, потім нікуди не зникає і проявляється за будь-якої напруженої нагоди, просто від перепаду температури. Люди схильні піддаватися намовлянням «ця дитина зайва, цей старий непотрібен, це життя безнадійне — маєш право його закінчити». Людина хоче мати право. Ось тільки не те, яке їй дав Бог, а те, яке вона (з чужого голосу) заявляє своїм. Я знаю цей «схил» усередині людських думок, цю «гірку», на якій багато хто прослизається, бо як той, хто мав депресію, знаю точно, що думка «нехай буде як завгодно, але тільки би це все закінчилося» — це моя думка теж. Принцип отця Брауна, який знаходить злочинця, бо «сам скоїв» ті злочини, тобто розуміє, чому люди таке роблять. Я розумію, якою спокусливою і солодкою є пропозиція «просто ляж і натисни кнопочку».

 

І от питання — бути чи не бути.
У чому більше гідності: скоритись
Ударам долі і лягти під стріли,
Чи опором зустріти чорні хвилі
Нещасть — і тим спинити їх? Заснути,
Померти — і нічого, лиш зазнати,
Як сон позбавить болю, нервів, тіла,
А з ними і страждань. Така розв’язка
Цілком годиться. Так, заснути, спати —
І що, і сни дивитися? Проблема
Одна: які нам сни присняться, мертвим,
Коли земні марноти відшумлять?

(Переклад Ю. Андруховича)

І тому, хай би як претензійно це звучало, я також розумію Бога. Бо хто як не Він знає цю нашу червоточину. І не засуджує. Ні мене, ні когось іншого. Приходить у Різдві, у Євхаристії, у молитві, в натхненнях, у людях, які допомагають, у подіях, які складаються потрібним чином. І тоді є «шматочок царства Божого». Яке світить у пітьмі цього світу, здомінованого ненавистю і смертю на марші, і темрява його не огорнула. Бо темрява не може здолати світло В ПРИНЦИПІ. Навіть якщо її багато, але проти світла вона безсила як явище.

 

 

Нехай буде світло!!!

Будьмо по стороні світла, тоді темрява і нас не огорне. А за всіх, хто свідомо чи несвідомо служить дияволу, молімося з любов’ю: так, це — наші вороги, на жаль, у прямому розумінні, не-приятелі. Але Бог їх любить. Чому? Я щойно пояснила. Не поспішаймо в смертний сон. Нехай нам буде утіхою сон Немовляти. Сон Життя, сповнений життя, як і все у Нього. Живімо в любові, й будемо у світлі. Тільки в любові, а не в емоціях, вони егоцентричні. Живімо світлом Божої присутності, яка є в нас (а наскільки вона є — від нас самих залежить, тому стараймося). І тоді буде те, про що каже Писання: по всій землі Єгипетській залягла темрява, а в домах синів Ізраїля було світло.

Ну от тому що!

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: