Спілкування з людьми. Основні помилки, які ведуть до конфлікту

Від самого народження дитина починає вчитися спілкування з іншими.

Немовля взаємодіє з мамою, повідомляючи про свої потреби плачем, емоційним пожвавленням, руховою активністю. Дошкільнята наслідують емоції, фрази, рольову поведінку дорослих. Молодші школярі вступають у складніші стосунки за інтересами та вподобаннями. Підлітки експериментують з об’єктами взаємодії та провокують на емоції.

Залежно від близькості стосунків, наше спілкування може мати різну емоційну забарвленість, різні очікування від співрозмовника та ступені інтимності. Буває і так, що люди залишаються ізольованими, мають тяжкі напружені стосунки у сім’ях, страждають через відсутність друзів — але не розуміють, чому така доля їх спіткала. А для покращення ситуації всього на всього потрібно відмовитися від сформованого стилю спілкування з оточуючими та напрацювати нові навички взаємодії.

Які саме є стилі спілкування, що руйнують стосунки?

1.Самостверджуватися за рахунок інших.

Від такої людини близькі страждають або втікають на досить далеку відстань. Такій бабусі, мамі чи татові діти телефонують раз на рік або за допомогою агресії тримають оборону своєї гідності. Зазвичай у таких батьків діти нічого не знають і неспроможні жити самостійно, на їхню думку. А згодом, коли під постійним пресом та втручанням в особисте життя, діти і справді втрачають впевненість у собі, такі батьки знаходять підтвердження своїх слів.

Головна особливість такого стилю поведінки — нав’язування свого світогляду, переживань, поведінки, не спитавши дозволу на це. Такі люди почуваються значущими, коли захоплюють більше території, уваги, влади у колективах та родинах. І, звісно, оточення починає відкрито протестувати, ігнорувати таку особу та відмежовуватися від тих, хто не визнає потреб інших.

2.Зливати проблеми та негатив ближньому.

Чи зустрічали ви людей, які мають лише проблеми у житті та сумний вираз обличчя? На моє переконання, труднощів зазнають усі; більшість намагається зосереджуватися на чомусь приємному.

Зазвичай такі «друзі пункту 2» телефонують лише тоді, коли у них щось сталося. Вони не можуть розділити з вами радість і хороші емоції, вони лише нагадають вам про негаразди, і саме в той момент, коли ви радієте. Їхня основна функція — займатися переливанням негативу з однієї ситуації в іншу, від однієї людини до іншої. Якщо особисті теми закінчуються, то на зміну приходять розмови про політику, високі ціни, кінець світу тощо.

3.Роздавати оцінки та осуди.

Ви напевно знайомі і з людьми, які всього можуть навчити й завжди мають що порадити. Навіть якщо ви просто хочете прогулятися й випити кави, то вам почнуть вказувати, яку каву пити, як її пити і куди саме йти гуляти. При спілкуванні з такими людьми хочеться захищатися або затулити вуха, бо через абсолютне намагання все пояснити і прорахувати зникає саме життя.

Саме ці люди схильні до розповсюдження пліток та інтриг, бо їхня картина світу, на їхню думку, має бути поширена.

У взаємодії між людьми варто враховувати ще такі зовнішні впливи, як життєва ситуація співбесідника, вікові зміни, особливості темпераменту. Якщо ваші давні друзі вам не телефонують, то поцікавтеся ними самі. Можливо, люди мають непростий період у житті чи відновлюються після хвороби. Не перекреслюйте знайомих після довгої паузи у спілкуванні. І заради збереження стосунків та уникання конфліктів варто повідомляти їх про те, як ви сприймаєте їхню комунікацію, які емоції у вас викликає запропонований стиль спілкування.

Також не забувайте час від часу повідомляти про свої потреби та переконання. З людьми, що не розуміють меж у взаємодії, бажано підтримувати стосунки на відстані, обмежити телефонні дзвінки до певних відрізків часу, не ділитися інформацією, яка може бути використана проти вас.

Якщо ви помітили, що котрийсь з описаних сценаріїв відповідає вашому власному стилю спілкування, — робіть висновки. Може, тоді у вас «раптом» налагодяться якісь напружені стосунки або відновиться дружба з тими, хто «чомусь» від вас відсторонився.